У книжці розповідається про повсякдення двох друзів-мишей, які живуть у лісі. Короткі оповідки складаються з візуального і вербального тексу та розподілені за сезонами весна, літо, осінь, зима. А з цим читачі дізнаються не лише про побут мишей та їхніх друзів, але й про те, що таке, наприклад, повінь у лісі й чим вона загрожує звірям;  що таке вітер і що його сила небезпечна; що таке квіти і чим вони можуть бути корисні.

Мозер часто вдається до гумору, анекдотичних ситуацій, а також проводить інтертекстуальні лінки до класичних текстів, як-то до Езопових байок. Попри це персонажі Мануель і Діді досить самобутні, виписані й пізнаються здебільшого через дії та діалоги.

Ілюстрації в книжці – це співтекст. Вони розширюють і детально творять те, що не вербалізує автор, тож дають можливість розвивати візуальне читання і візуальну грамотність. За характерами Мануель і Діді відповідають когнітивному, моральному, мовному і особистісному розвитку читацької групи. Персонажі зацікавлені деталями свого оточення і люблять пізнавати світ, досягають певних результатів і вчаться у процесі. У них є відчуття справдливості, прив’язаності та любові до близьких. А також їм властива певна драматизація здавалося б звичайних подій.

«Мануель і Діді» зацікавить не лише малих читачів і їхніх батьків, але й українських авторів та авторів-ілюстраторів тим, що подає чіткі орієнтири щодо прози для вказаної читацької аудиторії, адже в Україні досі дуже бракує якісних книжок для читачів, які щойно починають читати.

 Оксана Лущевська