Василь Стус передбачив це у вірші: "Сорочка тріпоче — із білого болю-вогню, струмує дорога — од білого-білого болю", — каже зі сцени столичного Будинку вчителя правозахисник Василь Овсієнко, 65 років. Тут із 1989-го Міжнародне відділення ПЕН-клубу щороку вручало премію ім. Василя Стуса. Цьогоріч її не отримав ніхто. Нагородження замінили вечором пам´яті її засновника, дисидента Євгена Сверстюка. Він помер 1 грудня у віці 85 років.

— Якось Сверстюк сказав про Стуса: "Він займав високе місце, на котре не було претендентів". То зараз це про Євгена, — продовжує Овсієнко. — Тепер нема кому його замінити на місці морального авторитета цілої нації. Я наче батька втратив. Поки був Сверстюк, безпомильно визначали, хто вартий премії. Ніхто з лауреатів нікуди не збочив, не пішов служити Януковичу. Ще за життя Сверстюка обговорювали дві кандидатури на цьогорічну премію. Але одна потім висловилася якось не так. Це ж повинна бути особа стусівського духу. Інша після смерті Сверстюка сама зняла свою кандидатуру, бо вважала себе недостойною.

У залі близько 400 гостей, переважно літні люди у вишиванках.

— Євген Сверстюк був прикладом того, як можна прожити гідно, — каже директор Інституту національної пам´яті Володимир В´ятрович, 37 років. Три роки тому отримував із рук Сверстюка премію Стуса. — За кілька днів до смерті приніс йому до шпиталю книжку Рея Бредбері "Кульбабове вино". В останні зустрічі він згадував речі, які ніколи не говорив. З´ясувалося, що був у юнацтві ОУН ще на Волині. Розповів: "Те, що мене навчили там конспірації, дозволило мені так довго протриматися. Інші того не вміли, швидше потрапили до в´язниці".

На вечорі презентували останню книжку Сверстюка "Світлі голоси життя". У грудні вийшла у видавництві "Кліо". Збірка статей дисидента має 768 сторінок. За три години продали 70 примірників.

— Ми запізнилися на якихось 10 днів, щоби вручити книжку йому в руки. Готували її як подарунок до його дня народження. Очікував її дев´ять років, — пояснює директор видавництва Віра Соловйова.

— Євген Сверстюк у наш брудний вік був духовний велетень. Не вписувався у цю епоху. Але навіть у такому світі не раз стався Майдан. Може, це сталося завдяки Сверстюку і йому подібним, — народний депутат Юрій Шухевич, 81 рік, притискає до грудей гуцульську бартку. Син головнокомандувача УПА Романа Шухевича просидів із нею весь вечір. — Те, що відбувається у парламенті, лякає. Але навіть там є люди. Цей парламент не довговічний, не житиме п´ять років, як би мав. Іноді хочеться щось зробити — тому доводиться йти в те багно.

За 25 років премію Стуса вручили 60 діячам культури. Торік із рук Євгена Сверстюка її отримали музиканти Святослав Вакарчук, Руслана Лижичко, Олександр Положинський.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА