Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Степан Процюк. Червонокалинники
Часто на всіляких патріотичних викладах чи літературних презентаціях я чую, здається, вже непорушні словосполуки –«босоноге дитинство», «оранка літературної ниви» і тому подібне.
Ці стійкі словесні конструкції, утворені ще в кінці 19-ого століття, навдивовижу живучі.
Народницькі ідеологеми, до прикладу, алегорії Кобзар чи Каменяр, якими називали і ще часто називають двох наших великих письменників, безумовно, раніше допомагали бездержавній нації зачепитися за певну етнографічну твердь, за якісь стійкі ментальні константи, вибудувані із національних архетипів. Вони були своєрідним оберегом від сатанізму радянського серпа і молота.
Набір народницьких штампів, опертих на село, був розвінчаний ще на початку 20-ого століття у новаторському романі Ольги Кобилянської «Земля». У цьому творі земля як двоїсте матріархальне божество, субстанція життя, зображена, так би мовити, зворотньою стороною місяця. Селянські пристрасті навколо володіння землею роблять із матері-годувальниці кровожерливого молоха, байдужого до життів і смертей тих, які зробили із ґрунту фетиш. Братовбивство, безнадійне відчуження і відречення від найближчих – теж через фетишизацію землі. У селі панує не народницький сентиментальний рай, а ненависть, заздрість, надзвичайна обмеженість мислення…. Роман «Земля» зруйнував домінанту народницького міфу в культурній свідомості українства.
Проминуло багато часу. Але… Його так засмикали, це основне слово народників – «духовність», що воно, на язичках невибагливих і товстопузих душ, перетворюється на протилежність. Ним завжди намагалися і намагаються прикрити власну кар′єрну підлоту та інфантильну безпорадність, лінощі і малоосвіченість. Слово «духовність» стає, особливо у червонокалинників, такою собі сферичною кулею порожнечі, клубом, де більше двадцяти літ незалежності велися мертворожденні бесіди про патріотизм. Ці бесіди велися зручним земляцтвом любителів окремого слова в окремо взятій країні, тихим клубом для вчителів-пенсіонерів гуманітарного профілю.
А колись за суть цього слова помирали у муках! Хлопці із Небесної сотні, що аж ніяк не прагнули пам′ятників, а свободи, може, ніколи добровільно і не вживали цього слова, занафталіненого на (псевдо)просвітянських зборищах із їхніми фальшивими червонокалинними та сільсько- босоногими культами…
Адже сама гілочка калини калини – прекрасна. Саме дитинство, де боса нога відчуває тепло землі – також. Страшні лише імітації довкола невинних символів. Небезпечна лише порожнеча , якою імітація наповнює сприйняття того, що покликане сакралізувати певні відтинки національної ідентичності.
Фальш викликає зневіру. Імітації народжують мертву реальність.
Порожнеча вбиває живе.
Коментарі
Останні події
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії