У столичному клубі "Федорів Хаб" у суботу 22 листопада представили проект "Розділові" на тексти Сергія Жадана. У залі на півтори сотні місць на всіх не вистачило, більшість глядачок - дівчата. 
На чорному екрані світиться білим слово "Нічого". Ліворуч із електроскрипкою Влад Креймер, праворуч - Олексій Ворсоба з акордеоном. Промінь світла падає на дівчину в білій сорочці, чорних штанях, із русявим волоссям забраним у хвіст. Під музику Андреа Марія Хендлер поступово піднімається з підлоги, її танець більше нагадує рухи гімнастки.
На екрані змінюються і трансформуються слова - "нічого", "ніжність", "ніч", "любов", "війна". Останнє з´являється найрідше, зокрема й у текстах, які читає Сергій Жадан. Вони всі - "про неї", зрідка - про роль чоловіка в її житті.

Не зрозуміло, що вас тримає, окрім страху
втратити один одного, що може тримати разом таку
рвану тканину прозрінь, перевтілень і марень,
що тримає в повітрі невагомий цей апарат,
чиє крило торкається кожної з ваших утрат,
чий політ невагомий, чиє дрейфування марне.

Речі, заради яких помирають, стосуються саме життя,
стосуються невагомості, стосуються опертя,
стосуються всього того, до чого немає стосунку.
Стосуються віри, насамперед саме її –
її стосуються всі вагання твої,
всі твої сумніви, всі варіанти рятунку.

Всі вірші звучать під музику, часом вони перемежаються композиціями танцівниці, які не доповнюють їх, а розповідають якусь свою історію з ламаних ліній. На екрані декілька разів з´являється рукописний текст у динаміці - поганим почерком його виписує чорнильна ручка. Збоку глядацької зали на високому барному стільці сидить дівчина, її обіймає ззаду чоловік і на вухо півголосом читає написане. Текст написано від жіночого імені, він також не продовжує теми віршів. У одне ціле все зшиває музика. Влад Креймер, крім пронизливих звуків свого електроінструменту, видобуває шурхіт із листка паперу й щітки.

Після завершення учасники обіймаються, задоволені йдуть, та клуб - єдиний простір, тож до Сергія Жадана знову, як перед початком, вишиковується черга з охочих сфотографуватися і взяти автограф дівчат. Поет пояснює, чому читав саме такі тексти:
"Вірші відбирали разом із режисером. Концепція така, що це програма про стосунки чоловіка й жінки. Дуже особистісні, дуже приватні речі - ніжність, самотність, любов, довіра. Чого б я говорив про чоловіків? Я говорив про те, що мене цікавить, себто про жінок. 
"Розділові" - це речі і символи, які стоять поміж людьми, і з одного боку розділяють. а з іншого так чи інакше заповнюють порожнечу, поєднуючи щось. Така співпраця тексту із музикою, відео, танцем додає оптики, інших сенсів, слова починають звучати трішки інакше. На цьому стику, на таких зламах можна знайти щось цікаве, неочікуване".

 Захід пройшов у рамках фестивалю відеопоезії Cyclop.

Олена ШАРГОВСЬКА