Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Винничук. Імперська абетка
Російська імперія, використовуючи нас, завжди намагалася асимілювати.
Діючі особи: Я і Олесь-Лук´ян.
Місце дії: Відень.
Час дії: листопад.
– Оце, синочку, столиця нашої імперії.
– Тату! В нас була імперія? – в очах малого захват і подив. Ще би – адже він часто грає в комп´ютерні війни, воюючи з різноманітними імперіями. А тут раптом вигулькує СВОЯ!
– У нас було дві імперії. Одна Австрійська, у столиці якої ми зараз перебуваємо, а друга – Російська, у столиці якої ми не будемо ніколи.
– Чому?
– Тому що з Російською імперією ми у стані війни. Але навіть коли ця війна закінчиться, українцям туди їздити не захочеться.
– Тату, розкажи мені про ті дві імперії.
– Ці дві імперії, як дві сестри у казці: одна добра, друга погана. Одна відчувала вдячність, друга – навпаки ненавиділа і досі ненавидить нас. Хоча українці дуже багато зробили для розвитку і процвітання обох імперій. Для Російської імперії ми завоювали Урал, Сибір, Кавказ, Крим, Кубань, Середню Азію і Далекий Схід. Для Російської імперії ми захоплювали Річ Посполиту й Прибалтику, частину Пруссії і Карелію. Для Австрійської імперії українці воювали на багатьох фронтах і проти Наполеона, і проти гарібальдійців в Італії, і проти пруссаків, і проти турків. Ми придушували повстання в Угорщині в 1848, ми визволяли Відень і Бєлград від турків. Ми були там всюди разом з іншими народами Австрійської імперії. Ми – творці двох імперій. І я не бачу причини, щоб цим не пишатися.
Звичайно, хтось може дорікнути, що це в мене певна ознака меншовартості. Але я думаю, що меншовартість проявляється якраз тоді, коли ми забиваємося у свій вишневий садок і шукаємо якихось міфічних коренів у містифікованій "Книзі Велеса" чи в літописах, романтизуючи своє прадавнє, знову ж таки імперське, минуле. Тоді, коли були великою державою, і Олег свого щита прибивав на воротах Царгорода. Ну, потім можна згадати, "ще як були ми козаками" та й все. А далі – пустота.
Розбійники Довбуш і Кармелюк, яких витягла на світ Божий більшовицька пропаганда, відбіливши від гріхів, якось не тягнуть на народних героїв. Не допомагає цьому і вигадка доморощених патріотів про те, що Кармелюк був людиною освіченою і знав кілька мов. Що ж, тоді і моя неписьменна прабабуся могла теж вважатися освіченою людиною, бо володіла крім рідної, польською, німецькою та їдишем. А читати могла тільки банкноти.
А тим часом інші народи, які були під Габсбургами, геть не відцуралися тієї своєї начебто підневільної історії. Про підневільність можна почути хіба що від російських шовіністів. Які аж захлинаються у своїй люті до всього українського і, так само, як і Солженіцин, свято вірять у те, що українців і українську мову вигадали австрійці на зло москалям.
Що австрійці позитивно спричинилися до розвитку української мови і української ідентичності – відома річ. Австрія принаймні не забороняла української преси, школи, церкви. Вона заборонила вживати такі не надто престижні терміни як "уніати" й "попи", замінивши їх на "греко-католиків" і "парохів". А для малограмотних галицьких священиків навіть організувала у Відні навчання.
У Північній Хорватії, яка теж була під Австрією, можна натрапити на багато свідчень зворушливої симпатії хорватів до Габсбургів. На курортах можна побачити на лавочках таблички "Тут сидів цісар Франц-Йосиф", "Тут любила відпочивати цісарева Єлизавета". На подібні приклади можна натрапити і в Словаччині, і в Чехії.
І треба сказати, що усі австрійські можновладці, які провідували Галичину, обов´язково вивчали бодай кілька фраз українською мовою. А Вільгельм Габсбург, лаштуючись на український престол, настільки досконало вивчив українську, що видав цілу збірку віршів.
Нічого такого не можна пригадати про російських царів і царедворців. Усі вони вважали хохлів за щось другорядне, за якесь непорозуміння, яке будь-що треба виправити.
Російська імперія, використовуючи нас, завжди намагалася асимілювати. Це непероборне бажання сидить у кожному російському шовіністові. Тому й не дивно, що Путін і сам вірить у ті небилиці, які він розповідає то про історію України, то про історію Казахстану. Україна для нього "лоскутноє государство", тобто таке, що зібране з клаптиків. Так, ніби є яка-небудь інша держава, не зібрана з клаптиків. Хіба не збиралися докупи Німеччина, Італія, Франція, Великобританія? Не зібраними з клаптиків можна назвати хіба карликові держави, а всі решта, у тому числі й Росія, нарощували свої території упродовж віків.
– Тепер у нас нема імперії? – запитує Лесик.
– Ні. Усе завойоване нами для Австрії уже давно розпалося. А те, що ми завоювали для Росії, ще на місці.
– О, то ми можемо претендувати на завойовані землі?
– Можемо. І коли-небудь будемо. І це вже буде, мабуть, вирішувати твоє покоління.
Ми йдемо з сином далі і зупиняємося біля величного пам´ятника Марії-Терезії, яка сидить на троні, а трохи нижче з чотирьох боків – славетні австрійські генерали на конях.
– А оце наша перша імператриця Марія-Терезія. – Ого, яка велика! Та вона більша за коня.
– Так не можна казати про імператрицю.
– Вона була добра?
– Якщо порівняти з будь-якою царицею, то взагалі янгол. Та й без порівняння вона було файна кобіта. Можемо бути вдячні їй бодай за те, що відібрала у турків Буковину.
P.S. Дружина з сином приїхали до Відня потягом Москва-Братислава. З Братислави до Відня лише година. Але усі причіпні вагони, якими українці могли потрапляти в міста Східної Європи, російські. Провідники в шоці: з наступного року Росія ці вагони знімає.
І от як, скажіть, я маю тепер провідувати міста і столиці моєї колишньої доброї імперії, якщо українська залізниця причіпних вагонів у тих напрямках не має?
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
