Людські долі, таємниці і драми. Іншими словами, шматки життя становлять ключову тематику творчості відомого польського письменника Януша Леона Вишневського. Роман «Grand» (в українському перекладі «Grand готель») належить саме до таких творів автора. 

Готель Ґранд у Сопоті – місце, де свого часу зупинялися Адольф Гітлер, Шарль де Голль, Алла Пугачова, Володимир Путін, Мік Джаггер і куди навідуються й головні персонажі роману. Дехто вгамувати любовну спрагу, а хтось вирішити матеріальні проблеми, трапляються навіть й такі, хто безрозсудливо кидається у вир шаленства адюльтеру чи ті, хто шукає місце для самогубства…

«GRAND готель» – це історії та долі пожильців з шести готельних номерів: жебрака Лихенького та його благочинниці Юстини, покоївки Люби, священика Максиміліана фон Давнітца, безтурботної багатійки Вероніки Пентля, єврея-мандрівника Шимона Ксенбергера та паркінсонщика Йахіма Марії Покути. Вишневський входить без дозволу у готельні номери цих людей, у їхні долі і навіть їхні ліжка, щоб дізнатися самому та поділитися з читачем про те, що саме привело їх у Ґранд.

Зворушливим є початок, де репортерка, на ім‘я Юстина, знайомиться з безхатченком Лихеньким. Можна розчулитись до сліз, читаючи уривки про бідняка і добрячку-журналістку, а також про грубу несправедливість соціальної нерівності, де немає місця ні жалю, ні милості. Автор ніби спеціально підкреслює це. У «Ґранді» порушується тема атракціонізму, яка дотична до історії з Лихеньким – брудним, страшним підстаркуватим чоловіком. І наголошується на тому, що в наш час «кара за потворність непомірно вища, ніж нагорода за красу». Хоча «Абсолютно оманливим є переконання, що краса дорівнює добру».

Юстина ж не лише талановита журналістка з пораненим амурним життям, а ще мудра й мисляча людина. Вона є одним з лобістів думки автора у творі. Вважає кохання подругою страху. Кохання як щось егоїстичне, що вимагає безапеляційної взаємності. Вважає готелі, і це цілком справедливо, імітацією дому та нейтральною територією для зрадників і безумців, що хочуть відчути свободу. Не залишать читача байдужими й інші персонажі, чиї життєві історії, безсумнівно, вразять, викличуть як подив, так і жаль.

Також варто уваги зображення Вишневським періоду нацистської окупації, а також висвітлення ним теми євреїв і польського патріотизму. Часи нацистсько-німецького рейху пронизані відтворенням двоякості німців – люб`язність і одночасну жорстокість. Щодо євреїв, то в Польщі, очевидно, їх досить багато, і багато євреїв емігрувало з комуністичної Польщі. Часом здається, що автор приділяє цій нацменшині надто велику увагу. Ода євреям, єврейськості та сіонізму якась виходить місцями. Однак відчувається і патріотична свідомість автора-поляка: любов до рідної мови, захоплення традиціями й історією. Попри це, вустами Шимона Ксенбергера поляки звинувачуються у  неорганізованості, політичних абсурдах, ортодоксальному католицизмі на межі відсталості та лицемірства, в національній пихатості і в антисемітизмі , який веде до гомофобії і расизму.

Що ж до тексту, то Вишневський – тонкий оповідач з рідкісним стилем. Читачеві не слід сподіватись швидко проковтнути книгу, бо Вишневський триматиме у напруженні до останньої сторінки. В українському перекладі деякі діалоги та уривки викладені російською.

«GRAND готель» в першу чергу буде цікавий поціновувачам творчості Януша Вишневського; тим, кому цікава польська душа; тим, хто полюбляє покопирсатися в людських драмах; тим, хто мріє хоча б кілька годин побувати в шкурі іншої людини, кому потрібні гострі відчуття, бо Вишневський пише так, наче ти все бачиш на власні очі, наче відчуваєш палку пристрасть, біль, страх і бризки моря, біля якого розташований готель Ґранд.

Юрій Мостовий