Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Винничук. З дурної голови
Вигадками про "львівську ґвару" уже рідко кого насмішиш - але люди стараються.
Львів – таке місто, що притягує. Одні ним захоплені, інші шукають у ньому, як казала моя бабця, в одному місці ґудза. Тобто того, чого там нема. А якщо нема, то чому б і не вигадати?
Вигадки про якусь особливу мову, яку вживають у Львові – цим уже рідко кого насмішиш. Але люди стараються. Публікують цілі словнички й тести якоїсь таємничої "львівської ґвари" і пропонують вибрати з трьох відповідей правильну.
Але складають ті тести люди малограмотні, які не те що тієї "ґвари" не тямлять, а й української літературної.
Наприклад, слово "фацет" має такі варіанти: "сорт твердого сиру", "парубок", "голова". І жодна відповідь неправильна. Бо це слово хоч і стосується винятково чоловіків, але в буквальному значенні це те саме, що й "тип", "суб´єкт" або "фрукт" ("А то що за фрукт?").
Трапляються слова гуцульські, які до Львова не мають жодного відношення: "цімбор" у значенні "приятель". Скільки живу, ніколи нічого подібного не чув, та й не зафіксоване воно у львівських словниках.
Врешті-решт, половина тих слів є не львівськими, а загальноукраїнськими (бо і "вар´ят-варіят", "когут" ба навіть "фотель" вживали Багряний, Винниченко, Мушкетик, які не були галичанами).
А вже саме слово "ґвара" – це абсолютна дурниця. Такого слова просто не було у львівській говірці. Це нормальне польське літературне слово, яке означає те саме, що "говірка", "діалект", і поляки з-поза Галичини дійсно його вживали стосовно носіїв різних говірок.
А от львівські українці і поляки вживали "балак". Колишній львів´янин Анджей Хцюк назвав і книжку свою "Атлантида або Велике Королівство Балаку" ("Atlantyda czyli Wielkie Królestwo Bałaku"). У "Лексиконі львівському", який уклала мовознавець Наталя Хобзей, теж нема жодної "ґвари".
Але бідним туристам продовжують вішати на вуха усю цю маячню, яку вони потім розповсюджують у мережах.
Ізраїльський журналіст Аркадій Молей побував у Львові у вересні цього року і вирішив розповісти своїм співвітчизникам про побачене. При цьому відразу попередив, що він "по убеждениям сионист".
Неважко здогадатися, що може побачити переконаний сіоніст у Львові. Вочевидь, те, що йому хочеться. Тому він і плете собі свою висмоктану з пальця гарячку.
"Мой дед родился в Грейделке (поселок Городок), еврейское местечко в 25 км от Львова, сейчас часть Львова", – пише він. Але Городок не частина Львова, а райцентр, і ніколи він не був єврейським містечком хоча б тому, що з 10 тисяч жителів до війни понад сім тисяч з них були поляками.
Далі більше: "Моя гостиница находилась в историческом центре города, и утром, выйдя на первую прогулку, я уткнулся в огромный мемориал Степану Бандере и бойцам УПА".
Пам´ятник Бандері (а не бійцям УПА) розташовується на Привокзальній, і це не історична частина Львова. Яким чином можна було "уткнуться" в "меморіал", вийшовши на прогулянку в центрі міста – важко сказати. І наскільки тверезі треба мати очі, щоб побачити біля пам´ятника Бандері ще й могили вояків УПА?
Я не знаю, чи вірити тому, що він пише про те, якої історії його вчили в Ізраїлі, бо людина, збрехавши кілька разів, уже не викликає довіри. Однак автор переконує, що в Ізраїлі він пройшов курс "Истории Еврейского Народа. И там рассказывали, что немецкие фашисты проводили геноцид еврейского народа руками бойцов УПА, что охранниками в Освенциме служили бойцы УПА, что евреев Киева вели в Бабий Яр под конвоем украинских националистов, что расстреливали их вместе с немцами, бойцы УПА".
Одне слово, німці чисті і непорочні, бо "немцы в основном организовывали и направляли, а всю черную работу взяли на себя бойцы УПА". Ага, не собака винна, а її хвіст.
Дивовижна брехня, яка ще живе. Як і те, що УПА, Нахтігаль і дивізія СС "Галичина" були засуджені на Нюрнберзькому процесі.
Постає цікаве питання. Якщо були засуджені, то яка доля тих засуджених? А доля така, що усі вони отримали дозвіл проживати в країнах Європи й Америки. Професори, учені, письменники, які втекли з совєтської України, не могли потрапити до Англії, а часом і до Америки, й змушені були вибирати Австралію або Аргентину. А от дивізійників забрала до себе Англія.
Ну, добре, якщо були такі жахливі відомості про участь УПА в Голокості, то чому їх не пред´явили на Нюрнберзькому процесі?
Усе те, що приписують різні там сіоністи і російські шовіністи УПА, стосується лише поліції, а поліція, хоч і була українська, але не складалася з самих українців. І не галичани там переважали, а колишні полонені Червоної Армії. А коли українці з поліції повтікали в УПА, то на їхнє місце прийшли поляки.
Далі А.Молей розповідає про єврейський погром в липні 1941-го. І знову фантазії: 10 тисяч убитих! "Убивали не только евреев, но и поляков, венгров, русских. Эту резню остановил только, приход частей вермахта".
Тобто знову німці тут ні при чому. Хоча німці уже тиждень були у Львові, коли почався так званий єврейський погром. Так званий, бо ті гори трупів, які так люблять демонструвати в документальних фільмах сіоністи і російські шовіністи – це жертви НКВД, це розстріляні галичани різних національностей у всіх повітових тюрмах перед приходом німців.
Інші фантазії ізраїльського туриста, що "в магазинах и ресторанах со мной отказывались общаться по-русски" та що все місто розписане гаслами "Москоляку на гиляку" і коментувати не хочеться.
Потрапивши до Шевченківського Гаю, наш турист пильним оком спостеріг у козаків на грудях... свастику. Тут треба мати неабияк схиблену уяву, щоб саме це побачити у старовинному козацькому оберезі.
Далі він покладає провину за Голокост лише на нас, львів´ян, бо батьки й діди наші не розкаялися, а ми, їхні нащадки, вшановуємо їхню пам´ять. Автор бачить уже "Львовский ренессанс фашизма?!!"
Звідки таке видіння? А-а, він помітив у якійсь книгарні "Майн Кампф" Гітлера. Те, що таку книгу можна придбати будь де і в Москві, і в Санкт-Петербурзі не має значення. Бо там фашизму ж ніяк не може бути.
І тут він уже розходиться не на жарт, закликаючи уряд Ізраїлю: "Почему не требовали международного осуждения, бойкота Украины?"
"Я обязательно поеду в Иерусалим, в "Яд-В-Ашем", и отдам им мои львовские сувениры, свастику, "Майн Кампф", фотографии. И спрошу, почему они молчат. Я должен сделать это для своего народа, и для того чтобы не дать этим Бандерам спокойно спать".
Отакі ось гарні люди приїжджають до нас. А назад повертаються з закипілою ненавистю в головах, набитих різним мотлохом.
Коментарі
Останні події
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії