У її перекладі влітку вийшов другом роман Єрговича "Срда співає в сутінках, на Трійцю". Письменник ділиться досвідом боротьби за незалежність малих народів у межах колишньої Югославії.

- Чим цікавий Міленко Єргович особисто для вас?

- Міленко Єргович, боснієць, він народився в Сараєві, етнічно він хорват. Зараз живе в Хорватії, хоча і не прижився. Цей письменник багато для мене означає і дуже змінив мене і моє сприйняття світу. У деяких його персонажах впізнаю себе. У нього є оповідання "Географ". Під час війни вчитель географії на пенсії щодня під снайперським обстрілом вигулює песика. Вчитель дуже старий, він складав іспит ще за монархії. У нього вдома на стіні висять дві карти світу. На одній він позначив старі кордони, які ще застав, а на іншій - ті, які змінювалися і перекроювалися. У нього учні вже самі виходять на пенсію. В одному зі снів він бачить святого Петра, який його підводить до якогось химерного старого, який йому починає показувати мапу, на якій держави, яких ніколи не було. Потім підводить його до маленької країни, яка за обрисами нагадує краплю води і вимовляє дивну назву "Боснія". І каже йому: "Це і є твоя найважливіша земна справа". Він прокидається у своєму ліжку, виходить на прогулянку зі своїм чорним песиком. Допоки він ходить, місто тримається під облогою. Колишні учні називають його "пост скриптум". Це писалося якраз в той момент, коли світова мапа перекроювалася, і країна Боснія і Герцоговина з´являлася на мапі відокремлюючись від колишньої Югославії. Я зрозуміла, що я теж цей географ, якого Бог підвів до мапи, показав цю маленьку країну і сказав: це твоя найважливіша земна справа.

- Чим Міленко Єргович може бути цікавим для українського читача?

Я довго намагалася розповідати про досвід захисту ідентичності малого народу і дуже часто наштовхувалася на нерозуміння. Я думаю, багато хто вважав мене трошки причинною з цього приводу. Але переконана, що зараз цей досвід дуже Україні придасться. Воєнні оповідання Міленко Єрловича - це інструкція збереження людяності в нелюдських умовах. Раніше ми махали рукою: "Ну окей, де та Боснія? Чому вона нам потрібна і чому ми маємо про неї слухати?" Тепер, коли Україна намагається привернути увагу до того, що зараз відбувається з її людьми, вона перебуває в тій самій ситуації малої нації, яка від усіх далека, до якої нікому немає діла. Мені здається, що перетікання досвідів малих країн - це єдине, що може по-справжньому тримати. Великим діла немає, коли їхніх інтересів не торкаються.

- Що знайде для себе читач у цьому романі?

- Роман "Срда співає в сутінках, на Трійцю" - це оповідь про розпад Югославії з людської перспективи: як політичного процесу, в свідомості кожної людини. Під час кожної війни здається, що гинуть всі найкращі, але це не так. Я це бачила на прикладі Сараєво. Місто пережило більше трьох років облоги, здавалося, богемне середовище здавалося перетертим в порох. Місто відродилося. Люди на диво лишилися. Просто найкращих було більше, ніж здавалося на перший погляд.

Валерія РАДЗІЄВСЬКА

Фото: litakcent.com