Re: цензії

24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром
04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Дитяча душа дивиться на світ через казку

Літературний дайджест

21.10.2014|09:30|Gazeta.ua.

"Досвід боротьби - те чим можуть ділитися малі народи" - поетеса

В Україні як ніколи на часі твори балканського письменника Міленко Єрговича - вважає поетеса і перекладач Катерина Калитко.

У її перекладі влітку вийшов другом роман Єрговича "Срда співає в сутінках, на Трійцю". Письменник ділиться досвідом боротьби за незалежність малих народів у межах колишньої Югославії.

- Чим цікавий Міленко Єргович особисто для вас?

- Міленко Єргович, боснієць, він народився в Сараєві, етнічно він хорват. Зараз живе в Хорватії, хоча і не прижився. Цей письменник багато для мене означає і дуже змінив мене і моє сприйняття світу. У деяких його персонажах впізнаю себе. У нього є оповідання "Географ". Під час війни вчитель географії на пенсії щодня під снайперським обстрілом вигулює песика. Вчитель дуже старий, він складав іспит ще за монархії. У нього вдома на стіні висять дві карти світу. На одній він позначив старі кордони, які ще застав, а на іншій - ті, які змінювалися і перекроювалися. У нього учні вже самі виходять на пенсію. В одному зі снів він бачить святого Петра, який його підводить до якогось химерного старого, який йому починає показувати мапу, на якій держави, яких ніколи не було. Потім підводить його до маленької країни, яка за обрисами нагадує краплю води і вимовляє дивну назву "Боснія". І каже йому: "Це і є твоя найважливіша земна справа". Він прокидається у своєму ліжку, виходить на прогулянку зі своїм чорним песиком. Допоки він ходить, місто тримається під облогою. Колишні учні називають його "пост скриптум". Це писалося якраз в той момент, коли світова мапа перекроювалася, і країна Боснія і Герцоговина з´являлася на мапі відокремлюючись від колишньої Югославії. Я зрозуміла, що я теж цей географ, якого Бог підвів до мапи, показав цю маленьку країну і сказав: це твоя найважливіша земна справа.

- Чим Міленко Єргович може бути цікавим для українського читача?

Я довго намагалася розповідати про досвід захисту ідентичності малого народу і дуже часто наштовхувалася на нерозуміння. Я думаю, багато хто вважав мене трошки причинною з цього приводу. Але переконана, що зараз цей досвід дуже Україні придасться. Воєнні оповідання Міленко Єрловича - це інструкція збереження людяності в нелюдських умовах. Раніше ми махали рукою: "Ну окей, де та Боснія? Чому вона нам потрібна і чому ми маємо про неї слухати?" Тепер, коли Україна намагається привернути увагу до того, що зараз відбувається з її людьми, вона перебуває в тій самій ситуації малої нації, яка від усіх далека, до якої нікому немає діла. Мені здається, що перетікання досвідів малих країн - це єдине, що може по-справжньому тримати. Великим діла немає, коли їхніх інтересів не торкаються.

- Що знайде для себе читач у цьому романі?

- Роман "Срда співає в сутінках, на Трійцю" - це оповідь про розпад Югославії з людської перспективи: як політичного процесу, в свідомості кожної людини. Під час кожної війни здається, що гинуть всі найкращі, але це не так. Я це бачила на прикладі Сараєво. Місто пережило більше трьох років облоги, здавалося, богемне середовище здавалося перетертим в порох. Місто відродилося. Люди на диво лишилися. Просто найкращих було більше, ніж здавалося на перший погляд.

Валерія РАДЗІЄВСЬКА

Фото: litakcent.com



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

25.09.2026|10:33
Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
23.09.2026|14:22
30 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
23.09.2026|14:10
7–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
22.09.2026|20:42
«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
22.09.2026|18:04
Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
19.09.2026|08:38
Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
16.09.2026|19:20
У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
15.09.2026|12:37
«Крилатий Лев» вручив нагороди
12.09.2026|15:01
Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
11.09.2026|19:50
Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові


Партнери