Це уже пошесть якась серед українських співаків бути не тільки виконавцем, а бажано ще й композитором і автором текстів. Причина, мабуть, зрозуміла – заробляєш сам на себе і ні з ким не ділишся. Або як кажуть в Галичині, сам си стелю, сам лягаю і сам сплю. Але як наслідок – малограмотна віршомазія без дотримання елементарних поетичних законів, приблизні примітивні рими, відсутність метафор і глибших образів.

Цікаво, що російські співаки здебільшого таки вдаються до послуг фахових поетів. Тільки не наші.

Ну, добре – музика. Нехай. Але слова?

Чи розуміють вони, що їхні слова – це переважно словесна маячня та ще й з гидотними антиукраїнськими покручами? Наголос – це просто дрібнички. Рими? Та це просто офігенне новаторство. Так ще ніхто не римував. А купа русизмів – в порядку речей.

В результаті усі ці словесні покручі осідають в головах слухачів і вони думають, що так і потрібно розмовляти, якщо такий крутий співак саме так висловлюється. І ось уже не почуєш "З новИм роком", тільки з "нОвим".

Чи є ще якась мова, з якої б так знущалися?

Звичайно, є винятки ("Плач Єремії", "Мертвий Півень", "Козак-систем"), котрі беруть тексти поетів, а не самі шкрябають щось таке, що на голову не налазить. Але більшість співаків усе ж вважає, що написати текст пісні – це як яєчню засмажити.

Мені подобаються і Вакарчук, і Лама (її тато був моїм однокласником), але і вони ПИШУТЬ тексти. Ну, навіщо? Ну, є ж купа поетів, які якщо не напишуть текст на вашу "рибу", то принаймні ваш зредагують. І ці поети, на відміну від вас, бідують. Не їздять в шикарних автах і не живуть у шикарних помешканнях. То невже вам так важко дати їм заробити?

Ні, воно буде шкрябати само, ліпити усе це в якісь неймовірні конструкції ("я налию тобі", "мій ангелок", "не спить кав´яр" – тут у значенні той, хто заварює каву, хоча це слово має лише одне значення "риб´яча ікра") і т. д. 

Не є винятком і Лама. Її тексти теж перебуваються поза межами справжньої поезії. Вона може бути супероригінальною на естрадній сцені, але і супербанальною у текстах.

Про що переважно співають наші співачки? Є три найголовніші теми української естради: 1) "Не йди!", 2) "Я до тебе йду!", 3) "Де ти (блін) коханий?"

І Лана про те саме: "Не йди, не тікай, бо я тану", "Я прийду до тебе, впаду, як листок, Я прийду до тебе, ляжу на теплий пісок" або "Ти скажи мені, де ти, Де ти є, скажи мені, де ти", "Всі дні я змарнувала, думала, де ти"...

Не каже, сволота, мовчить. А вона не вгаває: "Я віддаю тобі свою кров, Останню, Я віддаю тобі всю себе І все, що маю".

Що й казати, про таку кохану кожен може тільки мріяти – віддасть усе, що має. Правда, хотілося б, щоб без крові. Як сказала одна моя юна знайома, "я, наприклад, і крапельки не дала б. Навіть для Джона Деппа, якому я б, узагалі, багато чого дала. Під настрій, звичайно. А так – ні".

Ще люблять наші співачки оплакувати своє перше кохання. І що вони знайшли у тому першому коханні? Як згадаю – яким дурним я був! А Лана інакша, вона досі пацана доколупує: "Перший, хто сказав мені "хочу", – то є ти". Ну сказав, забув, чого діставати?

Але друге кохання теж не дає спокою: "Ти мене намалював, Ніби все про мене знав І наперед всі кроки відгадав, Поклав перед воротами (!!!) Закритими (!!!) ти мене поклав". Як тут не згадати незабутнього Руданського: "Поклав дівку під вербою, Зміряв, як годиться, Пішла дівка дорогою Та й не нахвалиться".

Ну, але Лана бодай менш більш грамотно пише, без русизмів, деколи тільки неправильні наголоси. Зате специфічна українська мова вигулькує у Руслани. У пісні "Знаю я" є такі слова: "де знайти джерело, що спитати в вогня (!)", "ти не знаєш вогня, ватри вогня (!)", "уранці з сонцем втікну (!) я". Не кажу вже про наголоси на зразок "в горАх".

Або ось пісня групи "Мандри". Важко навіть уявити, як фани "Мандрів" спробують заспівати оце:

Там, де зелені гори,

Там в давнину Одарка

Єдная квітку шукала.

Цвіте де тая квітка,

Чому у крові свитка,

Чому єдна дівчина

Блукає, де полонина.

Отака вам єдная пісня? Важко щось второпати, але проймає. А там же ще далі і кров цвиркала, і про могилу співалося, одне слово – трагедія.

Недавно на "Вєчірньому кварталі" виступав "ТІК" і Віктор Бронюк ощасливив нас піснею про вибори. Це та ж словесна халтура, яку вже й після "ОлЕні-Олені" можна було передбачити.

Я розумію стьоб, я розумію суржик, але не розумію покручів. В тій першій пісні Бронюка є рядки:

Я дивився на дівчат, а думав про оленів,

Там дівчата, де олені красиві неголені,

Дивні створіння без мозгів і без коріння.

Якщо б то був суцільний суржик, то нехай би там і ті "мозги" визирали, але ж то не суржик. А до чого там коріння, то вже ніхто не второпає.

Не розумію, чому українські естрадні співаки мусять конче пом´якшувати шиплячі, якщо це не притаманне нашій мові. Не можна казати українською "чьому", "чього", "новорічьна нічь", "щястя", "кучєрявий" і т. д.

Судячи з добробуту зірок нашої естради, ведеться їм не зле. Декотрі навіть свої ресторани відкривають.

Та це й не дивно. У якій ще країні примітивна попса збирає стадіони і майдани? Де ще відбуваються такі коштовні корпоративні вечірки, на яких за кілька хвилин можна заробити кілька тисяч доларів? Де ще заробляють артисти на виборах так, як у нас? І при цьому жодного ж контролю!

А однак не поділяться копійкою ні з ким. Усе собі.

Хтось прочитавши це, подумає: о, жаба душить, певно, сам би й хотів тексти писати. Але я не пишу пісенних текстів від часів театру "Не журись!". Це мені уже нецікаво. Однак є безліч поетів, які радо пристали б на таку пропозицію. От тільки пропозицій обмаль.

Я слухаю часом польську естраду. Авжеж, і там є примітивні тексти. Переважно це такий весільний гоп-цик-цик. Однак не чую там знущання з мови. Є вирази діалектні, є якісь сленгові, але ніхто не плутається у відмінках і наголосах, не робить з мови посміховиська.

А що було б, якби російський співак вимовляв шиплячі так, як вимовляє їх Лукашенко? А чи привітав би слухачів "С НавИм годам!" Чи довго він протримався б на естраді?