Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Дванадцять єдинорогів
Ізраїль ставить фантастичні цілі і досягає їх - от і вам би тепер так, каже Мірко.
"Я згадав – орікс. Їх звати орікс", – говорить Мірко. Два дні тому він повернувся з Ізраїлю й тепер може годинами розповідати про цю країну див. Він журналіст, досвідчений і вправний, до того ж німець. Інформації про Ізраїль він назбирав на кілька книжок – тепер лиш записувати. Поки ми з ним їдемо автобаном у напрямку Дрездена, він випробовує свої ізраїльські історії на мені. До Ізраїлю Мірко їхав з багатьма типово німецькими упередженнями. Німці в більшості своїй цю державу, м´яко кажучи, недолюблюють. У будь-якому разі гостро її критикують. Мірко повернувся в цілковитому захопленні і всю дорогу розповідає.
"Орікс? – перепитую його. – Ніколи не чув". "Орікс, біла антилопа", – підтверджує Мірко. Він розповідає про один із найфантастичніших проектів ізраїльського уряду. Здійснення його почалося ще десь у 1960-ті роки. Суть полягала в тому, щоби повністю відновити на території країни біблійну флору і фауну. Іншими словами, якщо в одній зі священних книг згадується така-то, на теперішній час зникла рослина або тварина, то її обов´язково треба повернути додому і розвести в сьогоднішньому Ізраїлі. До проекту було залучено найвидатніших біологів та біблієзнавців. Одним з найвищих досягнень проекту стало відновлення поголів´я єдинорогів.
"Кого?" – знову перепитую. Про єдинорогів я знаю те, що вони міфічні, у природі їх не існує. В мене й вірш про єдинорога є, в якому він гине у двобої з лицарем, але при цьому встигає насмерть прохромити суперника своїм рогом.
"Вони дійшли висновку, що це біла антилопа орікс, – пояснює Мірко. – Є такі антилопи з дуже прямими й ідеально паралельними рогами. Якщо дивитись на них здалека (а ближче вони все одно не підпустять) у профіль, то здається, ніби в них один ріг посередині лоба".
На теренах нинішнього Ізраїлю оріксів було свого часу винищено. І взагалі це був вид на межі зникнення. Якісь нечисленні рештки водилися десь у пустелях Аравії. Крім того, невеличке стадо перебувало у володіннях іранського шаха. У середині 1970-х Ізраїль звернувся до шаха з проханням продати на розплід пару-другу оріксів. За будь-яку ціну. Шах відповів, що це навіть не обговорюється. Єдиноріг для нього тварина абсолютно священна, вона не продається. "В іранських шахів, – уточнює Мірко, – наскільки мені відомо, єдиноріг у фамільному гербі".
Я мимохідь фіксую принципову шляхетність іранського шаха. А кажуть же, що був безнадійно скорумпований!
"Проте настає рік 1978, – розповідає Мірко. – Ісламська революція! Шах утікає з країни, ніби ваш Янукович, а до влади от-от прийде шановний і дорогий товариш аятолла Хомейні. В Ірані момент хаосу та революційного міжвладдя. У резиденції ізраїльського посла з´являється чоловічок, який називає себе головним наглядачем шахового звіринця. Посол, до речі, вже отримав від свого уряду команду евакуюватися: до влади приходять вороги. І в цій метушні звучить запитання: вас цікавили наші білі антилопи? Їх у нас є". Єдинорогів у шаха виявилось аж дванадцять.
"Начальник звіринця, – продовжує Мірко, – каже послові, що от сьогодні, але тільки сьогодні їх можна викупити. Перший і останній шанс! Ціна захмарна – один мільйон доларів за одну особину. Дванадцять мільйонів має протягом кількох наступних годин лягти на такий-то рахунок у Швейцарії. Не буде бабла – не буде єдинорогів. Посол, не роздумуючи і навіть не дзвонячи нагору, проплачує терміновий переказ. Минає пару годин – і дзвінок зі звіринця: все окей, забирайте. Група найкрутіших спецаґентів з посольства виїздить на місце, присипляє тварин стрілами з кураре і запаковує всіх дванадцятьох до закритої вантажівки. Куди везуть? На аеродром, де вже готується до відльоту на батьківщину спеціальна машина ізраїльських спецслужб, забита секретними паперами державного значення. Забита настільки, що всіх дванадцятьох антилоп ніяк у ній не помістити! Що робити, чорт забирай?! Капітан літака приймає рішення: к бісу секретні папери, вивантажити їх з машини рівно настільки, щоб усі дванадцять зайшли! Він за це, до речі, отримав потім найвищу державну нагороду. Правильно оцінив пріоритет".
"Усе, як у фільмі, – кажу я. – В це тяжко повірити".
"Ізраїль, – відповідає Мірко, – весь тримається винятково на речах, у які тяжко повірити. З´являється надідея, ставиться фантастична мета, здавалось би, якась аж божевільна. І вона досягається! Тому що вони вірять і знають, що зможуть. От і вам би тепер так! Навчайтеся в них, переймайте!".
"І ти колись боролась, як Ізраїль, моя Вкраїно", – згадується мені з Лесі Українки.
Коментарі
Останні події
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії