«Заглядає в шибу казка сивими очима» – отакий усім змалку відомий епіграф я поставив би до нової дитячої книжки видавництва «Темпора». Відома як авторка віршів та прози, Галина Ткачук у просторі дитячої літератури дебютувала з перемогою в конкурсі «Золотий лелека» та публікацією переможної книжки «Вікно до собаки». Ще у «Вікні» намітилися основні риси письма авторки – тяжіння до створення чарівної (або й містичної) реальності, загалом «химерне» у найкращих українських традиціях письмо, ненав’язливе викладення виразних моральних настанов. При бажанні можна згадати й сумбурність, а то й нелогічність сюжету; втім, за чотири роки між «Вікном» і «Вечірніми крамницями» відбулося багато змін, і – приємно зазначити – на краще.

Сюжет оповіді зав’язано довкола однієї з київських подільських вулиць. Читач одразу мусить визнати, що на цій вулиці є вечірні крамниці, в яких торгують, приміром, білка Рататоск, ворона Васса, в які заходять мало не щодня дивні відвідувачі – кіт Роман (власник нерозмінної монети, до речі), голуб-художник… Кожна з крамниць має свою таємницю, свою магію, забезпечену магічними артефактами, – але про це анічичирк. Саме з викрадення цих артефактів і зароджується історія, хоча казка починається з першої сторінки.

Головна риса повісті, яку хочеться підкреслити, – творення особливого міського київського фольклору, а точніше, його актуалізація із прив’язкою до певної території. Вулиця Волоська на Подолі, Лиса гора – місця традиційного зосередження чарів. Додамо сюди й Михайлівську площу і стелу Незалежності. А те, наскільки органічно авторка вплітає свою казку в тканину/мереживо столичних вулиць, дає підстави сказати: цю битву за Київ ми виграємо.

Традиційно для творців сучасної української авторської казки, Галина Ткачук пише не лише (а може й просто – не) для дітей. Дорослому читачеві збори у крамничці ворони Васси чи білки Рататоск можуть нагадати посиденьки давніх друзів, які після нудної досить-таки роботи збираються в тісній компанії, де всі одне одного знають і люблять. Якщо ж читач бодай раз бував у богемній навколомистецькій тусівці, «Крамниці» набудуть для нього особливого значення та звучання.

Що ж до дитини, то в цій книжці вона врешті отримує повноцінну казкову історію. Таку як треба – із загадками й таємницями, викраденнями та розслідуваннями, магічними предметами й потайними місцями.

Ілюстрування книжки оригінальне: чи не на кожній сторінці маємо чорно-білі малюнки, виконані в дещо своєрідному стилі. Наскільки вони приваблять молодшого читача, не знаю. Палітурка надзвичайно приємна і м’яка на дотик; щоправда, винесені на неї ілюстрації можуть здатися недоречними.

І наостанок – стежте за своєю книжкою, коли візьметеся читати. Не факт, що вона не пролізе у шпарину під дверима кудись надвір або не вистрибне у вас із кишені чи сумочки дорогою на роботу, як це сталося зі мною.

Володимир Чернишенко