Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Літературний дайджест

11.02.2014|18:32|Gazeta.ua.

У романі є тяжкі сцени про концтабори

"Як можна нині молитися до дерева в хаті, коли є Сталін"— міркує Єгор, один із персонажів нового роману "Десятий рядок" Степана Процюка.

Будучи дитиною, Єгор доносить на своїх батьків, що ті моляться. Їх забирають у Сибір.

— Це роман про Україну у трьох поколіннях, — розповідає Степан Процюк, 49 років. — Дід Гнат — політв"язень, як і мій батько. Його син Марко — викладач історії, онук Максим — це вже сучасна Україна. Хотів показати генетичні перетворення. Із наших невдач і ментальних недоладностей уже зараз постає нова Україна. У романі є тяжкі сцени, особливо коли пишу про концтабори. Але ж певну форму концтаборів ми бачимо зараз: коли людей викрадають і катують у мирний час. Такого ніколи не міг уявити.
Степан Процюк живе в Івано-Франківську, викладає літературу у Прикарпатському університеті. Над романом працював майже рік. Перед тим перечитав "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина та спеціальну літературу.
— Мало начитатися, письменник повинен відчувати. Особисте в романі — доля мого батька, політв"язня. Я змалку знав про це, чув розмови про Україну, тужливі пісні про поразки, але не міг ні з ким поділитися цим. Підозрювали, що батько політв"язень. Він мене вчив, що казати, коли про нього розпитували. Наприклад, деякі мої викладачі, небайдужі до КДБ. Відповідав, що він бухгалтер у колгоспі. Батько дуже хотів, щоб я закінчив вуз, щоб працював десь учителем. А тоді, каже, "може, імперія розпадеться" — він потайки у це вірив. Написав цю книжку, бо хочу привернути увагу до тих камікадзе, що вмирали за Україну. Щоб читачі знали, хто нам Україну приближував. Кажуть, ми не заслужили незалежність. А хіба не було таких людей, як мій герой Гнат? Маємо осмислити долі українських смертників і мучеників за незалежність.
Роман називається "Десятий рядок", бо один із персонажів Максим має поганий зір і мріє бачити на таблиці перевірки зору десятий рядок.
— Це метафора: наша ментальна короткозорість, поверховість, а також недосяжна мрія героя роману. У книзі багато подібних алегорій, — каже автор.
Нова книжка Степана Процюка вийде друком навесні у київському видавництві "Український пріоритет".

Катерина КИСЕЛЬОВА



Додаткові матеріали

28.10.2013|09:29|Події
Степан Процюк. Під знаком фіолету: між похмурою меланхолією та схвильованою тужливістю
03.07.2012|23:01|Події
Степан Процюк: Ми повинні масово протестувати супроти нового лінгвоциду над українською мовою
20.04.2012|08:55|Події
Степан Процюк представив у Луцьку дві нові книжки
09.06.2013|10:27|Події
Степан Процюк: «Щастя не появляється за директивами диригента чи бригадира»
06.10.2011|11:25|Новинки
Степан Процюк. «Тіні з′являються на світанку»
27.01.2013|09:57|Новинки
Вийшов новий роман Степана Процюка «Бийся головою до стіни»
03.02.2009|13:02|Новинки
«Тотем» Степана Процюка азербайджанською
02.09.2012|11:35|Новинки
Під однією обкладинкою вийшло три романи Степана Процюка
20.01.2014|07:24|Re:цензії
Національно-імперські тоги Степана Процюка
23.04.2012|07:39|Re:цензії
Між Степаном Процюком і порадами письменникам-початківцям
07.12.2011|07:11|Re:цензії
СвітлоТіні Степана Процюка: у пошуках виходу з лабіринту
22.05.2011|14:38|Re:цензії
Степан Процюк: Раджу читати ті книги, до яких нема внутрішньої нехіті або байдужості
20.09.2012|07:38|Re:цензії
Степан Процюк: Пережив душевне потрясіння, читаючи «Голем» Густава Майрінка
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем


Партнери