Re: цензії
- 24.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяЧого навчає нова казка Юлії Перегуди?
- 23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені ВасиляГалузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
- 23.09.2026|Дана ПінчевськаПро мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
- 16.09.2026|Валентина Семеняк, письменницяТа, що літає без крил
- 15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікаційСамозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
- 12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменницяКоли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
- 12.09.2026|Буквоїд«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
- 09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськРомани Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
- 07.09.2026|Анна-Віталія ПалійІгор Павлюк: Між стражданнями і добром
- 04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліДитяча душа дивиться на світ через казку
Видавничі новинки
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Вікторія Наріжна. Останній форпост страху
У понеділок, 16 грудня, я повернулася з Києва, де пробула майже два тижні, до рідного Дніпропетровська, бо зрозуміла, що мій бронхіт стає дедалі гіршим і лікуватися у польових умовах відмовляється.
Тепер можу обґрунтовано твердити: найтривожніше і найстрашніше тим, хто душею знаходиться на Майдані, але тілом — далеко від нього. Особливо в тих регіонах, де немає бурхливих зовнішніх проявів протесту.
Я чула ці слова від багатьох: найменш страшно на Майдані. Попри постійне очікування нової спроби розгону. Попри бульдозерну впертість влади, яка продовжує за сміховинними звинуваченнями арештовувати та переслідувати активістів, причому часто далеко не ключових і не найвідоміших.
Кожен, хто стоїть на Майдані, потенційно ризикує: здоров’ям, свободою, роботою. Але в регіонах, особливо тих, де панує видимий спокій, все одно страшніше.
Я точно знаю, що в Дніпропетровську багато прихильників Євромайдану. Навіть ті, кому було байдуже до питань євроінтеграції, схилилися на бік протесту після брутальних дій "беркуту".
"Народне віче" 8 грудня зібрало близько 7 тисяч осіб. На останньому мітингу, який відвідала в Дніпропетровську особисто я, 1 грудня, теж було немало, тисячі три народу. Ледь не кожен другий автомобіль, що проїжджав повз, підбадьорливо сигналив, просто як у 2004-му, коли клаксони на головному проспекті не змовкали.
Але ні: майже , як у 2004-му. Тоді весь Дніпро був у помаранчевих стрічках і прапорцях, люди прикрашали машини й балкони, носили атрибутику протесту на одязі.
Зараз — як і в Києві, треба відзначити, — ті тисячі, що стоять на мітингу та сигналять з авто, розчиняються пізніше без сліду в зимових вулицях. Після повернення з Києва я побачила аж одну машину з синьо-жовтим прапорцем. Подруга каже, що вчора бачила цілих дві.
Чому це так? Думаю, саме тому, що ми тут, в регіонах, є останнім форпостом ганебного страху. Без гарячого плеча Майдану поруч нам дуже, дуже страшно показати — ось, я проти. Проти злочинної влади і рабської покори. Ось, я за. За гідність особистості та повагу до прав людини.
Страшно отримати цеглиною в лобове, бо на твоїй машині весело лопотить державний прапор. Страшно опинитися віч-на-віч з гопником чи зграєю заслинених від люті бабульок (не знаю, що гірше), бо маєш на собі синьо-жовту стрічку.
Але насправді ці маленькі знаки — дуже важливі. Можливо, це та остання річ, яку всі ми ще не зробили для цієї революції, —не показали, як глибоко і щільно Україна пронизана Майданом. Не показали, скільки нас поіменно — не тих, хто стоїть во плоті, а тих, хто стоїть на Майдані в своєму серці.
В цій революції — або сказати навіть, холодній війні з владою, — ми не носимо партійної символіки. Після пролитої крові відійшли в тінь і атрибути ЄС.
Зараз є один знак, яким можна заявити, що страх не має більше над тобою сили, і, як не парадоксально, цей хоробрий протестний знак — захищені законом, поважні кольори державного прапору.
Якщо ти позначаєш себе, чи свій дім, чи свою машину синьо-жовтим, це означає: я живу в правовій державі, навіть якщо купка знахабнілих криміналів про це забула.
Це означає: я шаную Конституцію та змушу кожного, хто став при владі, робити так само.
Це означає: державний прапор нарешті припинив бути умовністю і наповнився смислом, бо за ним тепер справді є Держава. Поки що вона маленька і займає лише кілька кварталів у центрі Києва, але дуже скоро вона розростеться і витіснить, замінить собою мертвонароджену недо-Україну, в якій ми задихалися більше двадцяти років.
Можливо, саме це і є остання крапля в океані нашої перемоги — синьо-жовтий знак на кожному, хто вірить, що далі терпіти беззаконня та варварство не можна.
Після повернення до Дніпра я ношу свою "майданну" стрічку на сумці. Чоловік свою пов’язав на дзеркало машини. Поки і сумка, і машина в повному порядку. Якщо ви не маєте сувенірів з Майдану, то жовті й сині стрічки є в кожному магазині тканин. Пропоную здивувати постачальників та перетворити такі стрічки на дефіцитну групу товарів.
Додаткові матеріали
- Вікторія Наріжна: В наших школах вчать ненавидіти літературу
- "Поки не можу розрахуватися" - як видавці дурять перекладачів
Коментарі
Останні події
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди
- 12.09.2026|15:01Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
- 11.09.2026|19:50Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
