
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Радзинский и Сталин, герои одного романа
У писателя и драматурга вышла новая книга "Иосиф Сталин. Гибель Богов" - вторая из трилогии "Апокалипсис от Кобы". В ноябре будет третья. "КП" встретилась с автором, чтобы понять, почему его продолжает тревожить тень вождя.
Книга представляет собой как бы дневник друга Сталина - некоего Фудзи, где рассказывается про... ну, про жизнь, которую устроил России грузин Иосиф Виссарионович Коба.
- Дневники некоего Фудзи, приближенного Сталина, которые легли в основу книги, - это литературный прием?
- Это не прием. Помните, у меня были по ТВ передачи о Сталине? Много серий. У них, без преувеличений, был большой успех, и я стал получать множество дневников. Мне предлагали их почитать. Часть из них была безумно интересна, с таким будоражащим запахом эпохи и удивительным ощущением, что люди были прямыми участниками событий. Пишет один человек из НКВД - как он замечательно и гуманно расстреливал: я, мол, дал ей кофе, и, пока она пила, зашел сзади и выстрелил, она даже не почувствовала. А он прямо любуется своей добротой.
- Палачи они такие: котят любят...
- Когда жгли Жанну д´Арк, хитро прикрепили острую пику, чтобы, как только разгорится пламя, она вонзилась прямо ей в сердце. "Мы, - сохранила история слова палача, - сделали все, чтобы ее страданий было как можно меньше". А вы знаете, в расстрелах Катыни участвовали "прикрепленные" - это внутренняя охрана дачи Сталина. Чтобы тренировать руку! Это кровавое время во многом нам непонятно, но оно целиком из Гражданской войны.
- Может быть, просто перестать говорить и писать о Сталине, чтобы скорее отправить его в небытие?
- Я и не хотел печатать книгу. Но последний год был тяжелым для меня в смысле здоровья, и я поспешил. Что неправильно, наверное, ведь книга вряд ли приведет к единению людей. Но та страна, СССР, стала Атлантидой. Она утонула. И моя задача была ее приподнять. Может быть, нормальные люди, не сейчас, а потом, что-то поймут из этой книги, что понял я. Сейчас она, боюсь, поднимет волну ненависти в нашем больном обществе, но я 10 лет писал эту книгу и, кажется, теперь уже раскаиваюсь.
- Вам придется держать удар.
- Но я ненавижу вступать в полемику - знаю, что в споре истина умирает в первой же фразе. Меня как-то в начале перестройки попросили вести собрание в Союзе писателей. Хотели исключить Эдуарда Лимонова за то, что он любит маршала Язова. Я всех уговаривал, чтобы они любили друг друга. Поднялся шум и крик. Я тогда понял, что я - ренегат .
И со Сталиным не все так однозначно. Он действительно уничтожил лучших, вырубил огромную армию спецов из разных областей - науки, техники, искусства. Но и он же волок Россию в индустриализацию, за что многие его сейчас называют великим менеджером. А как он заставил себе служить партию - придумал награждать самых активных "бояр" деньгами, медобслуживанием и жилплощадью, создав класс людей, которым было что терять. И мы по правде любим Сталина, его же ненавидя, и истоки этой страсти - во внутреннем рабстве, свойственном вообще человеческой природе. На этом феномене держатся все тиранические системы. Эволюция сознания здесь невозможна. Человек в своей массе таким будет всегда.
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025