Re: цензії
- 26.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськФранківськ пісенний
- 26.06.2026|Віктор ВербичКоли cвіт – в обіймах мелодії дощу
- 24.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПід знаком невтомності
- 23.06.2026|Віктор Палинський"Іпостасі" художника
- 23.06.2026|Їнка Сяньчина, письменницяМіж тонких стебел глибокої трави
- 21.06.2026|Дана ПінчевськаПроцес становлення праведників миру: перша п’єса Лариси Мончак
- 21.06.2026|Ігор ПавлюкВолинська сага про війну, любов і свободу
- 19.06.2026|Павло Пантелеєнко, педагог, філологПовернення до першоджерел крізь магію літа
- 19.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськОбережно там, де стрибають Мерседеси!
- 15.06.2026|Дана ПінчевськаЦе воює вона. За нашу і вашу свободу
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Радзинский и Сталин, герои одного романа
У писателя и драматурга вышла новая книга "Иосиф Сталин. Гибель Богов" - вторая из трилогии "Апокалипсис от Кобы". В ноябре будет третья. "КП" встретилась с автором, чтобы понять, почему его продолжает тревожить тень вождя.
Книга представляет собой как бы дневник друга Сталина - некоего Фудзи, где рассказывается про... ну, про жизнь, которую устроил России грузин Иосиф Виссарионович Коба.
- Дневники некоего Фудзи, приближенного Сталина, которые легли в основу книги, - это литературный прием?
- Это не прием. Помните, у меня были по ТВ передачи о Сталине? Много серий. У них, без преувеличений, был большой успех, и я стал получать множество дневников. Мне предлагали их почитать. Часть из них была безумно интересна, с таким будоражащим запахом эпохи и удивительным ощущением, что люди были прямыми участниками событий. Пишет один человек из НКВД - как он замечательно и гуманно расстреливал: я, мол, дал ей кофе, и, пока она пила, зашел сзади и выстрелил, она даже не почувствовала. А он прямо любуется своей добротой.
- Палачи они такие: котят любят...
- Когда жгли Жанну д´Арк, хитро прикрепили острую пику, чтобы, как только разгорится пламя, она вонзилась прямо ей в сердце. "Мы, - сохранила история слова палача, - сделали все, чтобы ее страданий было как можно меньше". А вы знаете, в расстрелах Катыни участвовали "прикрепленные" - это внутренняя охрана дачи Сталина. Чтобы тренировать руку! Это кровавое время во многом нам непонятно, но оно целиком из Гражданской войны.
- Может быть, просто перестать говорить и писать о Сталине, чтобы скорее отправить его в небытие?
- Я и не хотел печатать книгу. Но последний год был тяжелым для меня в смысле здоровья, и я поспешил. Что неправильно, наверное, ведь книга вряд ли приведет к единению людей. Но та страна, СССР, стала Атлантидой. Она утонула. И моя задача была ее приподнять. Может быть, нормальные люди, не сейчас, а потом, что-то поймут из этой книги, что понял я. Сейчас она, боюсь, поднимет волну ненависти в нашем больном обществе, но я 10 лет писал эту книгу и, кажется, теперь уже раскаиваюсь.
- Вам придется держать удар.
- Но я ненавижу вступать в полемику - знаю, что в споре истина умирает в первой же фразе. Меня как-то в начале перестройки попросили вести собрание в Союзе писателей. Хотели исключить Эдуарда Лимонова за то, что он любит маршала Язова. Я всех уговаривал, чтобы они любили друг друга. Поднялся шум и крик. Я тогда понял, что я - ренегат .
И со Сталиным не все так однозначно. Он действительно уничтожил лучших, вырубил огромную армию спецов из разных областей - науки, техники, искусства. Но и он же волок Россию в индустриализацию, за что многие его сейчас называют великим менеджером. А как он заставил себе служить партию - придумал награждать самых активных "бояр" деньгами, медобслуживанием и жилплощадью, создав класс людей, которым было что терять. И мы по правде любим Сталина, его же ненавидя, и истоки этой страсти - во внутреннем рабстве, свойственном вообще человеческой природе. На этом феномене держатся все тиранические системы. Эволюция сознания здесь невозможна. Человек в своей массе таким будет всегда.
Коментарі
Останні події
- 28.06.2026|20:48«Смачна комунікація» література, гітара,троянди,філософія
- 26.06.2026|17:27«Кожен важливий на своєму місці»: VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму
- 22.06.2026|16:01Літературний пікнік у Парижі на сонцестояння
- 21.06.2026|13:01«Свій серед своїх?». Як подолати прірву між цивільними та військовими
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
