Із останніх відвідин запам´ятався дует  Василя Габора та Володимира Даниленко. Вони мають чимало подібного: однолітки, народилися 1959 року на селі, здобули звання кандидатів філологічних наук, хоча займаються не тільки літературою. Себто, люди широкого бачення і ґрунтовних знань.  Але скільки між ними й різного!

Василь Габор, уродженець села Шандрово на Хустщині, після закінчення Львівського університету залишився у Львові. Вже довгі роки працює у Науковій бібліотеці імені Стефаника. Власне, саме завдяки їй побачила світ остання книжка нашого земляка, присвячена сторіччю з дня народження відомого поета Карпатської України Івана Колоса. Між іншим, родича Василя Габора. Це унікальне дослідження, на жаль, в Закарпатті майже не помітили.

Сам Василь відомий більше як автор однієї прозової книжки - „Книги екзотичних снів і реальних подій", яка вже перевидана втретє. Жартує, що багато новел писати не варто і наводить приклад Василя Стефаника та Григора Тютюнника, які створили їх не більше півсотні.

Проте в Україні Василь Габор має славу передовсім своєю „Приватною колекцією", яка друкується у видавництві „Піраміда". Це видавнича серія заснована нашим земляком і видається переважно його ж коштами. Унікальний (не)комерційний проект одного автора в нашій державі! Василь Габор зажив собі славу вишуканого естета, а тому його смакові довіряють читачі, що й спричиняє успіх його „Приватної колекції". У цій серії антологіями і окремими книжками видано вже півсотню українських письменників.

Володимир Даниленко займається ще різноманітнішими проектами: від написання промов першим особам держави до викладання літературної майстерності і журналістики. Як літератор, видав останніми роками кілька резонансних романів і збірок оповідань („Сон із дзьоба стрижа" „Капелюх Сікорського", «Газелі бідного Ремзі», «Кохання у стилі бароко»).

Як і Василь Габор, був упорядником кількох антологій (житомирської прозової школи, українського гумористичного оповідання, кримсько-татарської малої прози тощо).  Окрім того, він ще й ініціатор створення відомого конкурсу „Коронації слова", аби зрушити з мертвої точки українську популярну літературу. Нині Володимир Даниленко виношує нову ініціативу - Інституту української книжки, фундації, яка має підтримувати українську літературу за кордоном. Так, як це роблять поляки, французи, німці...

На Закарпатті уродженець Житомирщини побував уперше, хоча слідкує за нашим письменством давно. У своїй літературознавчій книжці „Лісоруб у пустелі" він наводить власні рейтинги кращих українських художніх творів за роки незалежності, до яких потрапили і закарпатці. Серед 50 найкращих поетів зустрічаємо Петра Мідянку. У півсотні кращих оповідань -  «Ніч, що ховає усі пороги» Василя Габора, «Вічність» Ірисі Ликович та «Анатомія огиди» Оксани Луцишиної. Серед кращих драм - також три твори закарпатців: «Голос великої ріки» Дмитра Кешелі, «Ромео і Жасмин» Олексадра Гавроша (кх-кх... J) та «Лабіринт» Володимира Бедзира. У список кращих повістей та романів твори закарпатців не потрапили.  (Книжка видана у 2008 році).

Закарпаття Володимир Даниленко вважає духовно найсильнішим українським регіоном, адже він витримав найтриваліший асиміляційний тиск і все-одно зберіг свою ідентичність. Приємно, що на зустрічі з письменниками на філологічному факультеті Ужгородського Національного університету було розкуплено чимало їхніх книжок.

А тепер цікаві думки. За словами гостей, художню літературу у світі читає не більше 10%. В Україні ситуація для українського літератора ще важча, бо з тих десяти відсотків половина припадає на російськомовного читача. Тому наші письменники й не можуть жити на гонорари. Вони як „лісоруби в пустелі", бо все довкола окуповано чужим книжковим ринком. За оцінками експертів, у наших книгарнях тільки 30% україномовних книжок. Тому українському письменникові треба бути вдвічі сильнішим за російського, аби вижити.

Однак і Василь Габор, і Володимир Даниленко відзначали активний розвиток сучасної української літератури. „В Україні є не менше півсотні літераторів, які цілком на рівних можуть конкурувати з письменниками інших країн" - вважають гості.  - А в поезії та в малій прозі наші позиції ще сильніші. Конкуренція в нашій літературі дуже висока, а тому не всі її витримують і зарано сходять із дистанції".

Приємно, що обидва літературознавці давали високу оцінку літературі, яка твориться нині на Закарпатті. „Тут народжується ціла генерація, але чи не розгубить вона свого обдарування, покаже тільки час" - вважає наш земляк-львів´янин Василь Габор.

Новоспечений Шевченківський лауреат від Закарпаття (п´ятий літератор за останні 25 років) яскраве тому підтвердження.