У Львові завершилася головна подія публічного літературного життя країни – Форум видавців і Львівський міжнародний літературний фестиваль. 3 14 по 18 вересня вулиці міста було переповнено любителями книжок, а всі заклади, від Палацу Потоцьких до кав`ярень – ярмарковими ятками з найрізноманітнішою літературою з різних країн світу.

На Форум – хто по книжки, хто по відзнаки

Саме ярмарок і досі залишається кількісно домінуючим елементом Форуму. Видавництва приїздять до Львова, щоб продати свої книжки людям, які юрмляться в Палаці Мистецтв, Палаці Потоцьких, на майданчику між ними та на “стометрівці” – проспекті Свободи. Утім, неофіційно на багатьох ятках кажуть: після 2008 року продажі на Форумі щоразу неухильно зменшуються, і нинішня осінь не виняток. З ходу цю тенденцію можна пояснити відразу трьома причинами. Перша – загальне зубожіння “вже сьогодні”, через нього люди готові витрачати на книжки все менше грошей. Друга – занепад книговидання, що триває від початку кризи, а відтак стає менше нових і цікавих книжок. І третє – розвиток мереж книгарень (принаймні, в більших містах), розширення в них асортименту, у тому числі й асортименту української книжки, на яку завжди робився головний наголос на Форумі. Та попри всі ці тенденції, біля книжкових розкладок Львівського форуму, як і завжди – не проштовхнутись.

Приємна і незалежна від економічної ситуації родзинка Форуму – оголошення переможців рейтингу “Краща книга”. Гран-прі 2011 року одержало спільне дітище “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” та “Родоводу” – альбом-монографія Віти Сусак “Українські мистці Парижа. 1900-1939 рр.” (про його презентацію вже  писав ). А ось решта 16 переможців:УНІАН

1. Уляна Кришталович. Рукописні карти України XVI–XІХ ст. З фондів ЦДІА України, м. Львів. Київ: Картографія, 2011.

2. Верґілій. Буколіки. Георгіки. Малі поеми. / З латинської переклав Андрій Содомора. Львів: Літопис, 2011.

3. Іван Дзюба. Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку ХХ століття до українофобів століття ХХІ. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011.

4. Історичний атлас України. Найдавніше минуле. Русь. (Київська держава, Галицько-Волинська держава) / Керівник проєкту й автор-упорядник Юрій Лоза. Київ: Мапа, 2010.

5. Януш Корчак. Пригоди короля Мацюся. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.

6. Ганс Християн Андерсен. Кресало / Художник Владислав Єрко. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.

7. Валентин Сильвестров. Дочекатися музики: Лекції-бесіди / За матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим. Київ: Дух і Літера, 2011.

8. Катерина Білокур. Видання в 2-х книгах. Київ: Родовід, 2010.

9. Фауст. За Йоганном Вольфґанґом Ґете / Переказ Барбари Кіндерманн, з ілюстраціями Клауса Ензіката, українською переповіла Леся Воронина. Київ: Прудкий равлик, Темпора, 2011.

10. Біблія. Четвертий повний переклад з давньогрецької мови ієромонаха о. Рафаїла (Романа Турконяка). Київ: Українське біблійне товариство, 2011.

11. Б. С. Черкес, С. М. Лінда. Архітектура сучасності. Остання третина ХХ – початок ХХІ століть. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.

12. Роберт Музіль. Людина без властивостей / З німецької переклав Олекса Логвиненко. Київ: Видавництво Жупанського, 2010.

13. Уляна Головач, Галина Шепель. Грецька мова: койне елліністично-римського періоду. Львів: Видавництво УКУ, 2011.

14. Чорне і червоне: Сто українських поетів ХХ сторіччя; Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя: Антології / Укладення Бориса Щавурського. Тернопіль: Богдан, 2011.

15. Розіп’ята Муза: Антологія українських поетів, які загинули насильницькою смертю: У 2 т. / Укладач Юрій Винничук. Львів: ЛА «Піраміда», 2011.

16. Рукавичка (Українська народна казка) / Ідея, макет та графічне опрацювання: Романа Романишин та Андрій Лесів. Тернопіль: Богдан, 2011.

Читання, на які не встигнути: іноземці й українці, молодь і метри

Львів зараз геть перекопаний – на честь майбутнього чемпіонату наново перекладають частину вулиць, більшість трамваїв через центр не ходить, ледь не єдиним транспортом лишаються сумнозвісні львівські маршрутки, переповнені, нервові, з плутаними маршрутами. Ця атмосфера певним чином асоціюється й з духом Літературного фестивалю. Десятки читань, презентацій, автограф-сесій, концертів відбувались водночас, тож як би не сновигали туди-сюди гості й учасники, побачити бодай все те, що найбільш цікаво особисто тобі, шансу не було жодного. А ще ж дорогою хотілося зайти поїсти в який-небудь оригінальний місцевий заклад або посидіти в новій винарні на Староєврейській...

Головним закордонним гостем вважався письменник Ерленд Лу з Норвегії, традиційно потужний був польський “десант” зі участі Марека Краєвського, Ольги Токарчук, Анети Камінської та інших. Приїхали цьогоріч і письменники, приміром, з Конго та Нової Зеландії. Звісно, більш ніж широко представлені росіяни. Загалом – понад 25 країн. Та все ж, певно, найгучнішою була білоруська група: Андрій Хаданович, Сергій Прилуцький, Павло Костюкевич, Марія Мартисевич, Віталь Рижков, Сергій Календа й інші автори не лише виступали суто в білоруських акціях, які привертали чималу увагу публіки, а й активно інтегрувалися в українські проекти, були присутні скрізь і повсюди. Підтверджуючи давню тенденцію найглибшої взаємодії саме української й білоруської літератури.

“Молодий патріарх” білорусів Андрій Хаданович так описав свої враження від Форуму для УНІАН:

– Я вражений доброю львівською погодою – такий собі додатковий тиждень літа на халяву, спеціально для любителів літератури! Приємно вражений і публікою, яка у великій кількості ходила на літературні імпрези та підтримувала письменників. Зрештою, Львівський форум цим традиційно славиться. Дуже задоволений, що білоруський десант на Форумі був як ніколи великий – вісім авторів, не враховуючи мене, грішного. І традиційна увага з боку українських читачів до книг, написаних білоруською: скільки автори привезли, стільки цих книжок і купили. І жодного мовного бар`єру! Здорово!

Серед “живих класиків” різних літератур відвідувачі могли, наприклад, послухати російського поета Льва Рубінштейна. Його традиційно й завжди однаково називають “одним з основоположників і лідерів московського концептуалізму”. Розповіді, міркування про мистецтво, а головне вірші Рубінштейна, сповнені цікавої, непростої образності, позначені почуттям гумору і просторовим мисленням, але також і неврівноважено великою формою, лунали в новій фестивальній точці – музеї-ресторані “Сало”. У цьому кумедно треш-гламурно оформленому закладі відбувалися всі акції, організовані журналом “ШО”, у тому числі й концерт “Перкалаби”.

Або, як завжди, веселий і ліричний водночас виступ Юрія Винничука в супроводі дуету експериментальної електроакустичної музики “Elvio duo”. Також Винничук презентував свою нову антологію “Розіп`ята Муза”. До неї ввійшли твори понад трьохсот поетів, що були закатовані комуністами або нацистами чи загинули на війні. Хто знає історію української літератури, одразу зрозуміє, що антологія має бути дуже цікавою. Узагалі, Винничук був одним із всюдисущих персонажів фестивальної тусовки.

Метр сучасної української поезії Іван Малкович на цьому Форумі, серед іншого, взяв участь у досить незвичній акції. На честь його 50-ліття тернопільська композиторка Яна Іщук організувала вечір “Всі поруч”. Вона співала свої пісні на тексти Малковича, а в перервах між піснями його тексти читали молоді поети – Богдан-Олег Горобчук, Ярослав Гадзінський, Тарас Малкович, Олег Коцарев, Роман Рудюк. Звісно, в їхньому виконанні вірші Малковича звучали дещо нетрадиційно, зате в чомусь по-новому і “очуднено”.

До речі, в молодих авторів на Форумі загалом була теж насичена програма. Наприклад, відбувся конкурс “Молода Республіка Поезії”. Учасники з усієї країни подали свої твори на розгляд журі, а 18 вересня було оголошено переможця. Ним став Мирослав Лаюк (нещодавно відзначений також літературною премією “Смолоскип”). Відповідно до умов конкурсу, йому надрукували книжку під назвою “ОСОТЕ”. Правда, від молодих поетів довелося чути нарікання на те, що призове видання “МРП” надто вже скромне.

Непогано представлена була поезія молодих авторів і на марафоні “Королівство Королев” від видавництва “Смолоскип”. Це виявились читання “жіночої поезії про чоловіків”. Організатори вирішили погратися зі стереотипічним образом жінки як головного об`єкта лірики і поставити на його місце чоловіка. Важко сказати, чи вийшов у Маріанни Кіяновської, Олени Степаненко, Юлії Стахівської, Анни Малігон, Юлії Мусковської та Карини Тумаєвої якийсь узагальнений образ чоловіка, “героя нашого часу”. В одних текстах прочитувалася пост-патріархальна втома жінки, яка тепер мусить сама відповідати за себе. В інших намацувались особливості жіночого й чоловічого сприйняття світу. Єдиним узагальненим міркуванням тут може бути стара добра теза про те, що головне у поезії – те, як, а не про що чи про кого вона написана. Те саме можна сказати й про акцію “Пригодницька поезія”, куровану Олегом Коцаревим. Задумка читань текстів, в основі яких неодмінно лежить та чи інша пригода, ризикувала дати в підсумку одноманітні читання сюжетних віршів про алкотреш чи пригоди на транспорті й на кордоні. Ситуацію врятував тільки стилістичний різнобій авторів.

І про спорт...

Але найефектнішою і найбільш обговорюваною подією Львівського форуму став футбольний матч. Його організували з нагоди виходу у видавництві “Клуб Сімейного Дозвілля” антології “Письменники про футбол” з оповіданнями відповідної тематики. Ну і, ясна річ, з приводу передчуття “Євро-2012” (і чим житиме Україна після 2010 року?...).

І ось 16 вересня відбувся матч “Письменники – читачі”. Спочатку планувалося, що письменники (основа команди – харків`яни Сергій Жадан, Сашко Ушкалов та Сергій Зарудко) гратимуть зі збірною Львова, але в результаті проти письменників вийшли переважно їхні знайомі, а то й інші письменники. Грала й низка іноземців. Зрештою, чим не читачі?

Команда письменників програла з рахунком 3:6. Двоє авторів були травмовані. Як кажуть самі письменники-«футболісти», в обох – проблеми зі зв`язками на ногах. У результаті решту днів Форуму Андрій Бондар проходив на милицях і в гіпсі, а “натуралізований” білорус Сергій Прилуцький відбувся легше: він накульгував перев`язаною ногою. Такий от спорт мільйонів.

Львівський форум минув, можна починати чекати наступного і критикувати нинішній. Головні нарікання – забагато збігів і хаосу в програмці, організаційних проблем то з поселенням, то з модераторами чи перекладачами, замало радикально нових подій, просто мало нових книжок. Може, варто відмовитися від такої кількості гостей і заходів на користь якості? Але те, що на акції, які відбувались одночасно і відверто “заважали” одна одній, все одно приходило чимало слухачів, може бути цілком вагомим аргументом проти змін у форматі. Люди не ігнорують навіть “медійно скромні” події, стабільно цілу ніч сидять на “Ночі поезії”, стабільно насолоджуються особливим фестивальним духом. Та все ж наступного разу хотілось би не “втонути” у програмці...

Микола Третяк