Міжнародною ганьбою стало для України злочинно халатне ставлення до Будинку Чехова у Криму. Довгі роки Біла дача розповзалася «по швах». Будівлю мало не з’їв грибок. Горіла проводка. Не було належної сигналізації.

Очевидно, ювілейні фанфари розчули... На розпорядження президента В.Януковича, зі Стабілізаційного фонду для порятунку чеховського будинку виділено близько 2 млн. гривень. А недавно й американці зголосилися допомогти письменнику, передбачивши для його будинку спеціальний посольський грант — 39 тис. дол. Як запевнили «ДТ» працівники музею, завершальний етап ремонту будинку планується на кінець жовтня.

«Ялтинська дача Чехова стояла майже за містом. Усі вважали її дуже оригінальною, своєрідною, а дехто — найоригінальнішим будинком у Ялті. Біла, чиста, легка й красиво несиметрична, із вишкою у вигляді вежі, з несподіваними виступами, зі скляною верандою внизу та з відкритою терасою вгорі, з розкиданими то широкими, то вузькими вікнами, — вона скидалася б на будівлю у стилі модерн, якби в її плані не відчувалася чиясь уважна й оригінальна думка, чийсь самобутній смак...», — такі враження від Білої дачі Чехова були в Олександра Купріна.

Цей будинок і сьогодні дивує. Приваблює безліч туристів. Навіть у стані ремонту його прагнуть відвідати багато мандрівників...

Директор Будинку-музею А.Чехова Олександр Титоренко (він лише п’ять місяців на цій посаді) зізнається «ДТ», що 150-річчя письменника, безумовно, активізувало інтерес громадськості до чеховського будинку.

— На ремонт виділено кошти з бюджету Криму, це 6,5 млн. гривень, — каже Олександр Олексійович. — Допомогли і Сполучені Штати. До Ялти приїхав посол США в Україні Джон Теффт. Тут-таки відбулася урочиста церемонія вручення гранта з Посольського фонду збереження культурної спадщини. Ці гроші розраховано тільки на реставраційні роботи тканинних виробів у будинку Антона Павловича, тобто на відновлення штор, скатертин, оббивку ліжок тощо. Використовувати їх на інші потреби ми не маємо права. А всього в будинку — 30 тисяч найменувань оригінальних предметів. І десь 1000 з них потребують реставрації!

Наприкінці вересня завершився перший етап реставрації будинку. Відремонтовано флігель і приміщення літературної експозиції (адміністративна будівля). Відреставровано сад і території. Доріжки навколо будинку посипали галькою... так було в часи Антона Павловича. Хочемо повністю відродити чеховський сад, відновити все до подробиць: де яка рослина була за Антона Павловича... Єдина трудність: окремі сорти троянд уже залишилися тільки у приватних селекціонерів...

***

Чи змінить глобальний ювілейний ремонт образ чеховського будинку? І чи не втратимо ми первозданність його інтер’єрів, їхню особливу ауру?

На ці запитання «ДТ» відповіла Марина Марківна СОСЕНКОВА, головний хранитель будинку-музею (вона працює тут 20 років, із них десять — головним хранителем).

— У зв’язку з цим ремонтом експозиція не трансформуватиметься. Після смерті Антона Павловича минуло вже 106 років... Але будинок зберігся в такому вигляді, яким він був і за життя письменника. Нині в нас відкрита експозиція у флігелі. Показуємо кухню Чехова, кімнату його кухарки Мар’юшки. Всі предмети, які там містяться, — справжні. Вони з фондів музею. Сестра письменника, Марія Павлівна, як відомо, прожила тут майже сорок років...

— І все ж таки — час не стоїть на місці — не все може вціліти за стільки років?

— Так, найскладніше у процесі ремонту — відновити все, як було насправді.

Наприклад, шпалери для чеховського будинку нам зробили ексклюзивні — у Росії. Це досить дороге замовлення. У кабінеті Чехова були темні шпалери. Це пов’язано з тим, що сам будинок був світлим. І в часи Антона Павловича таких великих дерев, як сьогодні, ще не було... Адже це південний бік. Одне слово, доводилося «затінювати». І ось із ремонту в ремонт — усе повторюємо.

— Що зі спадщини Чехова, на ваш погляд, особливо цінне в цьому будинку?

— Цінне — все. Чехов поїхав із Криму до Москви 1 травня 1904 року. Влітку цього ж року в Баденвейлері помер... Марія Павлівна, повернувшись до Ялти, обійшла всі кімнати, скрізь витерла пил... Ці кімнати були неначе в очікуванні господаря. Зрозуміло, що господар уже не повернеться... Проте сестра не наважувалася порушувати звичного стану речей. З 1904 по 1917 рік Марія Павлівна приїжджала сюди тільки влітку. Жила на першому поверсі.

— Історичні випробування, як відомо, стали випробуванням і для цього будинку?

— Так, у роки Громадянської війни будинок вирішили прибрати до рук комунальні господарства Ялти. Сюди навіть приходили з ордерами на обшук! Уявіть, у фондах зберігається ордер на арешт самої Марії Павлівни! Адже влада тоді змінювалася: то білі, то червоні прийдуть у Крим, то Врангель, то Денікін. А в 1920 році, коли в Крим прийшла радянська влада, Марія Павлівна звернулася по допомогу до першого голови Ялтинської ревради Михайла Шабуліна, досить освіченої людині. Той був знайомий з Іваном Павловичем, її братом. І він дав їй охоронну грамоту на Білу дачу. Тому дев’яте квітня 1921-го ми й вважаємо символічним народженням музею. Хоча насправді музей було відкрито ще другого грудня 1920 року... Марія Павлівна в усіх документах цю дату зазначала. А люди сюди приходили ще з 1904-го...

— Марино Марківно, очевидно, ювілейний рік для Білої дачі Чехова не найлегший — пильна увага, великий ремонт?

— Останніми роками ми боролися за наведення в цьому будинку належного порядку. У нас то грибок виник, то опалення не було. Просто в ювілейний рік до музею прикута увага… А раніше це були невидимі для світу сльози. Ми, як музейні працівники, розуміли, що цей будинок гине. І треба було волати на весь світ. Але коли кажеш один раз — ніхто не чує. Взимку в нас було холодно, висока вологість, став протікати дах. Плісеневий грибок поширився з чеховського кабінету на весь будинок. Під час однієї виборчої кампанії нам пощастило зробити тут опалення. Потім треба було встановлювати сигналізацію, адже стара — допотопна. Одного разу горіла проводка, коли в кімнатах перебували відвідувачі... Це був кошмар. Стали телефонувати місцевій владі, а там кажуть: «Ви не нам підпорядковуєтеся, а Сімферополю!»

— До речі, а кому безпосередньо ваш музей підпорядковується?

— Міністерству культури Автономної Республіки Крим. Але вперше ремонтуємо будинок-музей за загальнодержавні кошти. А все, що робилося досі, — шпалери, проводка, сигналізація, — робилося завдяки меценатам. Природно, дуже допомагала Росія. Одного разу гостював у нас відомий російський актор Євген Миронов. Він зайшов у чеховський кабінет, і йому показали ту ж таки цвіль... Женя запитує: «Скільки треба грошей?» Ми назвали суму 30 тисяч... Буквально через два тижні гроші було виділено.

— Якщо повернутися до історичних перипетій навколо чеховського будинку, то, кажуть, тут залишився й німецький слід?

— Ми розповідаємо відвідувачам, що під час Великої Вітчизняної війни тут жив німецький майор Бакі. Значною мірою завдяки йому цей будинок уцілів у часи воєнного лихоліття. Йдучи, майор залишив на двері напис, буцімто це його володіння і він тут житиме завжди. Правда, він не повернувся... Його вбили під Севастополем. Але це лише частина історії. Насправді все набагато складніше...

Два роки тому я знайшла в архівах документи, які свідчать про те, що в роки війни Марія Павлівна Чехова вимушено пішла на діалог з окупаційною владою... З листопада 1942-го по квітень 1944-го... Доки Ялту не визволили. І в нас є записи, з яких випливає, що під час війни музей відвідало понад 500 чоловік... Серед них офіцери — німці, румуни. Є спеціальні позначки: «екскурсія для штабу». Зрозуміло, для якого штабу...

Марія Павлівна ризикувала дуже! Сестрі Чехова було вже 78, коли йшла війна. І Ялтою ходили чутки, що чеховський будинок відвідують фашисти. А партизани за цим дуже стежили... Тобто сестра Чехова була між двох вогнів — між партизанами і німцями.

А тепер уявіть абсолютно неймовірне. Кілька років тому в коридорі музею чую знайоме прізвище: «Бакі! Бакі!» Виявилося, це син того самого німецького майора, що жив у чеховському будинку під час окупації. Він попросив мене показати кімнату, в якій відпочивав його батько (хлопчику був лише рік, коли його батько загинув у Криму). Цей чоловік спеціально поїхав із сім’єю в круїз Чорним морем, щоб знайти наш музей... Багато років він не міг цього зробити. Могли запросто сказати — «син фашиста».

— Ще один німець, дослідник життя Чехова Дональд Рейфілд, написав досить скандальну книжку про Антона Павловича. У Росії багато хто її сприйняв вороже. А в Україні?

— Думка про цю «працю» в мене не дуже хороша. Багато що в книжці не відповідає реаліям. Гадаю, якщо людина пише серйозну працю, то має спиратися тільки на факти, а не описувати домисли, «домальовувати» події, «побачене» крізь призму свого розуміння письменника.

Ось, наприклад, багато хто запитує: «А правда, що цей будинок зберігся завдяки німецькій акторці Ользі Чеховій, якій симпатизував Гітлер?» Ольга Чехова — племінниця Ольги Леонардівни і дружина актора Михайла Чехова, племінника Антона Павловича... Вона була відомою акторкою в Німеччині в роки Другої світової, знімалася у фільмах, які показували на фронтах. Навіть є фото, на якому Ольга Чехова з фюрером... попід руки. Можна припускати взаємозв’язок — Ольга Чехова і Біла дача Антона Павловича. Адже в нас зберігається навіть листівка від Ольги Чехової до Марії Павлівни з Берліна, датована 1942-м...

Але, вважаю, якщо людина хоче довідатися більше про Чехова, то має насамперед прочитати його листи... Вони доступні всім.

Катерина Константинова