Re: цензії
- 09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ100 тонн світла
- 07.03.2026|Надія Гаврилюк“А я з грядущих, вочевидь, епох”
- 06.03.2026|Микола Миколайович ГриценкоДефіцит людського спілкування. Проблематика «Відступників» Христини Козловської
- 04.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХтось виловлює вірші...
- 27.02.2026|Василь КузанМіж "витівкою" і війною
- 26.02.2026|Роман Офіцинський«Моя Галичина» Василя Офіцинського
- 24.02.2026|Тетяна Іванчук, письменницяПартитура життя
- 22.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськТалановиті Броди
- 20.02.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівПоет від природи: книга памʼяті
- 19.02.2026|Віктор ВербичЗцілення від синдрому загубленої пам’яті та закон бумеранга
Видавничі новинки
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
Авторська колонка
Донор для силіконових грудей III-ого позитивного розміру
Вчора - диво дивнеє! - я провела вечір у роздумах, самотності і зволожуючій масці для обличчя.
Я не пішла на показ «Бруно» і на концерт в «44», не спокусилася на можливість повиблискувати проти сонця новенькими босоніжками і познайомитися з котримсь високим і неголеним. Обрала депресувати. А все через нищівний копняк долі під мою ніжну дупу: мережа «Євростар» (ну, ви бачили – «музика-книги-кіно») подзвонила і стомленим голосом повідомила, що за останній місяць ані книги видавництва «Маузер», ані диски «Хлопчик-Дівчинка» у них не продалися. Ну йолипали, - зло розмірковувала я собі, зачинившись від розпачу у квартирі - у «Книжкових супермаркетах» - продається, а в «Євростарі» - ні! Значь, - схлипувала я собі під ніс - мережа у них попсова і нежиттєздатна. Хоча, звісно, абсолютно ясно, що «Євростар» - то якраз і життєздатний, на відміну, вочевидь, від продукції видавництва «Маузер». А з «Книжковим супермаркетом» все досить зрозуміло - на вітрині висять плакати, книжки - у прикасовій зоні, та ще й коли-не-коли на акрилових гарних підставочках, ще й по радіо в роликах є заклик звертатися по конкретні книги в конкретний «КС» - тут вже хочеш не хочеш, а купиш книженцію, навіть якщо випадково.
І от здолала мене дума, що гарно розходиться тільки розпіарений продукт, і навіть якщо ти глибина глибин і всесвітня незбагненність - це ще не гарантія того, що тебе розхапають, щойно ти підеш в тираж. А піаритися українським письменникам як? Або в колі собі подібних, або сіськами. Ну от як на сайті Останньої Барикади поетка Аліна. Але і тут не все так запросто. Щоби стати «своїм» у сучасній літтусівці, треба бути питущим, а щоби показувати сіськи, треба їх мати. Втім, якщо з обома пунктами мажорної мелодії не складається, можна ще спробувати поголодувати десь привселюдно або влаштувати судові розборки. От тільки за цією самопіарницькою біганиною якось швиденько розтрушується по вітру харизма, та й писати щось путнє нема коли. На професійних літагентів грошей в українських письменників зазвичай нема, бо ж писати із ситого життя у нас здебільшого не починають (принаймні, гарно писати), а гонорари від українських видавництв є дивовижно мініатюрними - ну та це не закид видавцям, обсяги продажу українських книжок не дозволяють особливо розгулятися. І тому розвелося в наших широтах стільки літературних відчайдух, що на адекватні рецензії здивованих критиків реагують старим панківським гаслом «нема сенсу нас обсирати, ми вже обісраними прийшли».
Я не стану зараз нити, що пара російських видавництв-монстрів заполонила абсолютно усі вигідні полиці в книгарнях і що нашому брату туди пробитися годі. І не стану розмірковувати про те, що все вартісне ніколи не було масовим. Але все ж зітхну разок-інший, що в Україні нема свого Пєлєвіна ,що піар - то минуще, та й почну змінювати найближчий шматочок світу навколо, почавши, ясна річ, із сісьок та голодовки. А геніальні книжки нехай пишуть питущі, так вже і бути.
Коментарі
Останні події
- 09.03.2026|08:57Письменник-азовець Павло Дерев’янко презентує в Луцьку культове козацьке фентезі
- 06.03.2026|08:40Оголошено конкурс літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди
- 24.02.2026|15:53XХVІІ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Остаточні результати
- 22.02.2026|12:341 березня у Києві відбудеться друга письменницька конференція проекту «Своя полиця»
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
- 18.02.2026|16:5428 лютого Мар’яна Савка вперше покаже у Львові концерт-виставу «Таємний чат»
- 16.02.2026|17:46Романтика, таємниці та київські спогади: Як пройшла презентація «Діамантової змійки» у Відні
- 07.02.2026|13:14Українців закликають долучитися до Всесвітнього дня дарування книг
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
