Доки я співпереживала Ірен Роздобудько й раділа, що підписаний у мої юридично несвідомі часи кабальний договір з «Гранями-Т» нещодавно дуже щасливо канув у Лету завдяки мудрому рішенню Олени Мовчан, друзі кинули в скайп вельми несподіване повідомлення про те, що видано «продовження» ...однієї з моїх книжок. Інтрига - не в брову, а в око. 

В 2005 році у видавництві «Країна Мрій» вийшла моя перша дитяча книга - енциклопедія для дівчаток «Панночка». Тренд і супутні чесноти книги, вочевидь, виявилися вдалими, бо з того часу книжка кілька разів перевидавалася й була продана кількістю близько 30 000 примірників (за офіційними даними), що для сучасної України є накладом суттєвим. «Панночка» принесла добрі прибутки видавцям, і авторка теж у цьому сенсі лишилася задоволеною.

Нещодавно термін дії передачі майнових прав закінчився. Врешті, як і потенціал видання - книга була, так би мовити, бюджетна - чорно-білі ілюстрації, невибаглива обкладинка. Нині це вже «вчорашній день» літератури для дітей. Головний редактор Вадим Александров хотів повторити комерційний успіх видання й спонукав мене зробити «Країні Мрій» кілька видавничих пропозицій (в тому числі й ідею з «щоденником панночки»). Утім, жодна з них не була підтримана, і я перестала підтримувати творчі стосунки з видавцем.

Аж ось - поява «продовження» моєї книжки. Саме так сприйняли це видання мої читачі. Називається «Справжня панянка. Порадник для дівчат», автор не вказаний. Зміст, наскільки можна зрозуміти зі сторінки сайту - рецепти й поради (кулінарні, косметичні). Рекомендована аудиторія: «для дітей молодшого та середнього шкільного віку». Анонс починається словами «Дівчинка виросла! Так-так, і це помітно не лише зовні: поступово змінюються її інтереси, іграшки й ляльки відходять на задній план...» З якого віку виросла, невідомо, та й Бог з нею. Назва ж бо інша. І автор не Тетяна Щербаченко, книжка якої - «для читачів середнього та старшого шкільного віку».







«Спадкоємність» видань за Законом про авторське право мають визначити експерти. Подібних прецедентів в українському книговиданні ще було, і, напевне, не скоро буде

«Клон» це, чи «сиквел-приквел-спін-офф» - такет питання в українських правових обставинах та поширеній ігнорації авторських прав я піднімати не збираюся. Не планую купувати видання й вивчати його «спадкоємність» щодо «Панночки». Це звернення - не апеляція до «сумління» чи ще чогось там видавців, а пояснення тим тисячам покупців, які довірили моїй книзі своїх дівчаток. Для мене, мами трьох панночок, книжка для дівчаток - це не гра в карамельних домогосподиньок, інакше я б її написала як підробіток, та й забула, і навіть прізвище б своє як автора не вказувала. Це - книга-мама, де слід було вивіряти кожне слово й уявляти, чим воно проросте в дитині.

Так от, друзі, основна мета мого голосу: прошу не сприймати видання «Справжня панянка» як продовження моєї «Панночки», тим паче, що повноцінне продовження, яке вже неодноразово анонсувалося, має побачити світ у «Видавництві Старого Лева» під назвою «Як Панночка стає Панною». У цій книзі буде дуже відверта й непроста розмова про складнощі дорослішання - про зміни в організмі, про кохання й статеве становлення, про секс та його (всякі) наслідки, про конфлікти з батьками й однолітками тощо...

І наостанок все-таки проситься пару слів про «виростання» видавців. Зі Старим Левом я не підписувала ще жодного документа. І в даному випадку мене це категорично не влаштовує.