Шановний пане Володимире, шановні депутати Верховної Ради!

Ми детально вивчили Проект Закону України «Про національний культурний продукт» (реєстр.  N 4298), поданий на розгляд парламенту народним депутатом В´ячеславом Кириленком і проголосований депутатами в першому читанні - і дійшли висновку: ініціатива, яка має в своїй основі (хочеться в це вірити) добрі наміри, насправді є вбивчою для українського національного книговидання. Ми щиро сподіваємося, що автори цього законопроекту створили його власне таким, яким він є, не з метою знищити українське книговидання під корінь, додавши потужний регуляторний механізм як нове джерело корупції і поборів, а винятково через незнання і нерозуміння специфіки галузі.   

Дуже шкода, що цей проект закону впав нам як сніг на голову. Щоб приймати доленосне рішення для цілої галузі, законотворцям варто було б запитати думку фахівців книжкової галузі і зробити громадське обговорення.

Ми - видавництво дитячої літератури, яке видає книги винятково українською мовою, розвиває сучасну літературу для дітей, працює з найкращими українськими авторами, художниками, перекладачами і редакторами - переконливо застерігаємо депутатів Верховної Ради, що голосування на підтримку такого закону є злочином перед національною культурою України, зокрема перед українським книговиробником.

Не беремося детально розмірковувати про національний культурний продукт із інших галузей - говоримо про те, що знаємо, чому віддали немало років свого життя, тобто про книговидання.

Ми абсолютно переконані в тому, що прийняття цього закону деморалізує і паралізує й так нестійкий книжковий ринок України, бо він не має нічого спільного із задекларованим «захистом культурної самобутності й суверенності України».

І ось чому:

Регуляторні механізми - а саме сертифікація продукту (кожної книжки) - це ніщо інше як система нових поборів, створення робочих місць для армії дрібних чиновників, яким держава надає право вершити долі конкретних людей - авторів і конкретних книг.

А хто ці люди, за якими критеріями вони будуть обиратися на посади регуляторів, щоб мати право оцінити, якого ґатунку національний продукт - базового, середнього чи вищого? І яким чином держава збирається протистояти хабарництву, створюючи таке дохідне місце для того, хто виноситиме вердикт: хочу дам (найвищу) категорію, хочу - не дам?

Що чекає видавця в разі прийняття цього закону? Зрозуміло що - видатки. На сертифікацію (досі ще невідомо скільки), на утримання людини, яка буде збирати документи, бігати по кабінетах. Ці процеси уповільнять вихід книжки - процес сертифікації може затягнутися на невизначений час, а це рівноцінно економічним збиткам.

Якщо ж відмінять пільги на ПДВ, і лише книги зі статусом «національний продукт» будуть звільнені від ПДВ, то цей розподіл на оподатковані і неоподатковані книги створить жахливий хаос у бухгалтеріях видавництв і книгарень, що введе цілу галузь у стан колапсу. Ми вже це проходили у 2004 році, коли ситуація з ПДВ була неврегульована - більшість книгарень закрилися на кілька місяців до з´ясування податкових умов.

Окрім цього, питання викликають самі критерії, за якими визначається приналежність продукту до національного.

Наприклад, положення про те, що «видавець є юридичною особою України». Це означатиме, що дрібні видавці-підприємці, а їх в Україні чимало, не матимуть шансу отримати сертифікат.  

Цікава також додаткова характеристики для сертифікації видань художньої літератури: «автор твору є громадянином України, або українським автором, померлим до набуття Україною незалежності». Це означає, що книги таких великих українців, як Юрій Шерех, Емма Андієвська, Богдан Рубчак, Віра Вовк та інших діячів української еміграції не можуть претендувати на статус національного продукту. І художники, і редактори видань мусять бути виключно громадянами України. Тож, наприклад, Джордж Грабович не зможе стати редактором наукового видання, а видавці не стануть співпрацювати з талановитим художником з Литви, Польщі чи Великобританії. Дивно сприймати таке обмеження як розвиток.

І ще хочемо наприкінці звернути увагу на те, що з прийняттям цього закону статусу «національного продукту» не отримає жодна дитяча якісна книжка і жоден мистецький альбом. Адже саме для цих книжкових жанрів законотворці вигадали таку умову сертифікації, яку виконати абсолютно неможливо. А саме: «при підготовці та виготовленні видання витрати на закупівлю товарів, робіт і послуг вітчизняного виробництва складають не менше 50% загальних витрат видавця (виготовлювача) на закупівлю товарів, робіт і послуг безпосередньо пов´язаних із цим виданням».

Цю умову виконати неможливо, оскільки всі матеріали і фарби для поліграфічного виготовлення книги  (що ми можемо розуміти під «товарами») - виключно (!) іноземного походження і становлять понад 50 % загальних витрат.

Доведеться друкувати дитячі книги на газетному папері жидачівської картонної фабрики, єдино доступного національного паперовиробника. Щоправда, є в Україні майстри старовинного способу лиття паперу. Ну і березова кора у вільному доступі.

Шановні депутати, люди, небайдужі до національного відродження. Ми підтримаємо вас у всіх ваших притомних і потрібних рішеннях - адже не менше за вас вболіваємо за національний культурний продукт. Ми не лише вболіваємо - ми його створюємо, кожного дня. Але наполегливо просимо не підтримати цей законопроект у другому читанні, бо він є для нас руйнівним - а ми вас обирали для захисту, а не загрози наших інтересів.