Re: цензії

25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Правда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
Антивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
Головна\Авторська колонка\Процюк як інший…

Авторська колонка

14.12.2010|09:56|Євген Баран

Процюк як інший…

Замість коментаря до очевидного.

Хочу поставити крапку в спекуляціях, які затягнулися.  Ідеться про розмови навколо чергового опусу про творчість Степана Процюка. Зокрема, його роман «Руйнування ляльки», опублікований на літературному сайті «Буквоїд» 9 грудня 2010 року під назвою «Кентаври з Процюковими обличчями».

Першим,  хто поставив мене до відома про появу цього матеріялу був … сам Процюк. Я тільки-но зайшов у хату, повернувшись із села, й тут син мене покликав до телефону, то був Процюк: «Куме, права рука не знає, що чинить ліва?»

Я не знав, що відповісти і що сказати. Тим більше, що в останні часи ми фактично не спілкувалися поза роботою. Та й на роботі наше спілкування не йшло далі мовчазного потиску руки.

Якщо відверто, то я задоволений, що такий матеріял появився. Навіть не так, задоволений, що появу цього матеріялу тією чи іншою мірою пов’язують зі мною. Декілька днів перед появою цього матеріялу мені написався матеріял про Процюків роман під назвою «Казка про лицаря, який прагнув перемогти нелюбов», який я розмістив на блозі газети «Сіверщина».  День перед тим (05.12.2010) електронкою скинув Процюкові листівку такого змісту: «Степане, вітання. Прочитав Твою "Руйнування ляльки". Повторюю сказане раніше. Це Твій найкращий роман. Але писати про нього не буду, тим більше, що на мене пішла нова хвиля дезинформації, що я "замовний критик". Нехай ся втішать, що  я таким є. Євген».

 Увечері зателефонував Степан, говорив довго і «про своє», про  мою рецензію на Черковського, у якій немає слова правди про нього; що я не дорожу нашими стосунками; що я себе спалюю свідомою самотністю тощо. Вранці я написав отой матеріял, розмістивши його на блозі «Сіверщини». Степан не забарився відписати електронкою:

«Привіт, Євгене. Дякую. Казав, що не будеш писати, але таки написав. Відгук зворушливий, але ніхто не знає, де істина. Хтозна, чи я також знаю, що таке любов. Інакше не потребував би до цього нав’язливо повертатися... Те, що це роман ідей, а не дії - дуже слушне спостереження. (Пам’ятаю, як Мельник писав про "розпад" роману на прикладі "Руйнування  ляльки" і пробував мене як автора зобразити заледве не мізантропом).
Вітай своїх.
Степан».

Вранці, в університеті тільки й запитав: «Ти казав, що не будеш писати?», на що я кинув жартівливо-іронічну фразу: «Це я зробив, аби  ти відчепився»…

Тому, коли появився цей «буквоїдський пашквіль»,  я  знав, що будуть мене називати одним із імовірних її авторів. Після всіх тих коментарів, які розміщені після матеріялу, я не буду ні спростовувати, ні заперечувати натяків. Не буду з простої  причини: я втомився від сього болота, яким є сучасний літературний процес. І втомився ще й з іншої причини. Пояснюю:

Колись Цезар розлучився  зі своєю дружиною нібито через подружню зраду. Коли йому сказали, що всі ці розмови були наклепом, Цезар відповів: «На дружину Цезаря навіть тінь підозри не повинна падати». І хоча сьогоднішній світ грає не за правилами, для себе встановлю власні правила. Тому заявляю: товариш, який у мені сумнівається, не мій приятель. Все. Додати нічого. Рубікон перейдено».

І на останок: Процюка вважаю талановитим письменником, який у сьогоднішніх «окупаційних» умовах є в «червоній дванадцяті» тих українських писателів середнього віку, про яких варто говорити і які акумулюють увагу до української літератури своїми творами, а не своїми коментарями до творів: Оксана Забужко, Андрій Курков, Василь Шкляр, Мирослав Дочинець, Володимир Даниленко, Галина Пагутяк, Костянтин Москалець, Євгенія Кононенко, В’ячеслав Шнайдер, Володимир Лис, Олександр Клименко, Степан Процюк. Напрошується ще декілька імен, яким симпатизую: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Володимир Єшкілєв, Петро Сорока…

Але. Я залишаю право про кожного із них висловлювати різні думки, інколи діаметрально протилежні. Бо не вони є моїми кумирами. Їх у мене взагалі немає в літературі. Вони є тими авторами, з якими я хочу вести розмову на рівних. Якщо вони цього не хочуть  або не готові до неї, – це їхні проблеми.

Всім недругам, байдужим і просто літератам  дякую за увагу!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

27.08.2025|18:44
Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»


Партнери