Правда,  багатьом сучасним книгам для дітей  було б краще й не народжуватись -  надто вже це   сумнівна   есенція для дитячого розуму і душі. Часто така  література  претензійна   і надумана, надто складна для дитячого сприйняття - в той час як  діти   ніколи не претендують на звання літературних професіоналів і ніякої охоти не мають  копирсатися у «геніальних» авторських метафорах і асоціаціях.  Або, навпаки,  зустрічаєш дитячі книжки суцільно банальні, стандартні - на таких   хочеться написати  щось типу: «Обережно! Вже в  мінімальних  дозах викликає сильну нудоту!». 

А от книги   Григорія. Фальковича, про творчість якого ми хочемо зараз поговорити,    продовжують  кращі традиції   хорошої дитячої поезії  і не знайдеш у них ні претензійної надуманості, ні   банальностей. 

Між іншим,  не так  часто  обдаровані «дорослі» поети пишуть гарні вірші для дітей. Та й,  відверто кажучи, далеко не  в багатьох це виходить. Таких авторів - обмаль. Хороша дитяча поезія повинна бути  спрямована не стільки углиб душі - улюблений притулок  ліричного поета, скільки на світ зовнішній. І говорити ця  поезія повинна   дитячою інтонацією, дитячим словом, виходячи з глибин дитячого світосприйняття -  а це не так просто.

Г. Фалькович -  визнаний і відомий український поет (що для автора дитячих книг скоріше виняток, ніж правило)   і  чимало високих премій він отримав  -  зокрема,  Міжнародну  премію імені Володимира Винниченка,  Літературну  премію імені Павла Тичини,  премію  «Планета поета» імені Леоніда Вишеславського тощо. Але, звичайно,  вдячність маленьких читачів - ще більша відзнака і  Г.Фалькович  її заслужив.

Подивіться, яка віртуозна і красива поезія:

Соловейко як принаду

Розсипає серенаду:

Не аби кому у лісі -

Він співає солов´їсі.

Соло в лісі -

Солов´їсі.  

Або ось :

І тільки у сьомім, у спальнім вагоні
Чекали світанку замріяні коні,
Злітали над потягом, над перегоном,
Когось виглядали над сьомим вагоном,
І знов повертались крізь вікна бездонні -
Звичайні-казкові-небачені коні:
Без яблук і в яблуках, сині й червоні,
Копита - посріблені,

Гриви - розвітрені,
Крила - прозорі,

Очі - як зорі.

У Фальковича є  прекрасні  дитячі книги, зорієнтовані на певний дитячий вік - для  тих, кому менше п´яти,  для п´ятирічних, для тих, кому сім,  дев´ ять, дванадцять років...і далі. Це - унікальна, причому, не лише для української дитячої літератури, серія «Для дотепного віку» (видавництво «Навчальна книга - Богдан», Тернопіль). На сьогодні у серії уже вийшло чотири книжечки, кожна з яких враховує особливості відповідної  вікової групи - психологічні, мовні, розумові («Про жабку Гапку», 2008 р., «Засинає ліва ніжка», 2008, «Сумна історія», 2010, «Фікулі», 2011).

Написав він і дотепну, веселу, легку для сприйняття «Абетку» (видавництво «Мікко», Харків) . Що там,  скажімо, на букву Д ?  

Долоня плюс  долоня

Аплодує доня.

До вподоби доні

Плескати в долоні:

І коли квітує мак,

І коли повзе слимак,

І коли летить літак,

А нерідко й просто так...

Який класс!

А чудова, прекрасно видана книга «Смик-Тиндик» (видавництво «Мікко», Харків), яка невипадково посіла другу (і, одночасно, першу - серед поетичних видань) позицію у рейтингу «Книга року».

А цьогорічний сюрприз Львіського Форуму видавців - «Хвацькі вірші», видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»!.. 

У   поета яскраво виражене почуття гумору  - іноді беззастережно веселого, іноді сумного... А ще дитячій душі  потрібний (і цілком доступний для неї) глибокий, відповідно поданий  філософізм, їй притаманне  прагнення відшукати відповіді  на прості і великі питання  життя. І тут - важливе засадниче зауваження. Більшість віршів Фальковича передбачає діалог з читачами - маленькими і не дуже. Прямі й непрямі запитання. Можливість, а, іноді, й необхідність замислитися над прочитаним, поділитися думкою, враженням, сумнівами... Те, чого, здебільшого, бракує сучасному родинному життю, зокрема, задля вироблення спільних світоглядних засад. І в родині, і на роботі, і у державі треба спілкуватися, говорити між собою. А коли ж починати навчатися цьому вмінню, як не з дитинства? Ось вам і варіант запрошення до такого діалогу:

В тебе хочу я спитати,

Хто привчив пташок літати?

А, можливо, знаєш ти,

Хто садам звелів цвісти?

Хто навчив іржать коня,

Сонце - сходити щодня?

Місяць хто підмолодив,

Грушу хто підсолодив?..

Над проблемою складною

Поміркуй разом зі мною.

І ще трохи філософії :

Загадка про Ч...

Іде, повзе, біжить чимдуж -

Не бегемот, ні кінь, не вуж.

Хоч сам не їсть і сам не п´є,

По інших видно, що він є.

Його в житті завжди бракує.

Він убиває. Він лікує.

Питаю Вас я: - Was ist das?

А Ви кажіть у риму: - (час)

Дитяча поезія  - може  (і повинна)  не боятися також  певної дидактичності, бо її  (поезії) роль - бути, окрім усього,  і  першим наставником у справах цілком практичних, як приміром,  у вірші «Бацила молода»: 

Люблю я бруд і порох,

Живу на смітнику,

Люблю слабих і кволих

У школі і в садку.

Я вмію пожаліти

Дівчат і хлопчаків:

Щоб веселіше жити -

Не треба руки мити

І слухати батьків.

Я - бац-бац-бацила,

Бацила молода.

Навіщо тобі мило,

Навіщо та вода?!

Тягни собі до рота

Усе, що є навкруг;

Гидота і мерзота,

Багнюка і  болото -

Тобі найкращий друг.

Чекай мене у гості,

Скликай усю сім´ю:

Я принесу корости,

Прищів і лишаю.

Я - бац-бац-бацила,

Бацила молода.

Навіщо тобі мило,

Навіщо та вода?

Дивись, яка я мила,

Вродлива й молода.

Я бац-бац-бац-бацила,

Я ба-бе-бі-біда.

Г.Фалькович пише легко і стрімко, світ, який він створив - різнобарвний, поліфонічний. Це  природно витікає  з внутрішньої духовної різносторонності  поета, який вміє все - бути витончено  ніжним,  філософствувати, сміятися, мислити: то життєво-логічно, то несподівано-парадоксально.

Все вміє цей поет, крім одного - бути нудним!

Важко переоцінити значення, яке може зіграти в житті дитини хороша книга. Вона - вчителька життя, вона ж вчителька доброти, мужності, спілкування, мови, зрешто, існування і співіснування у цьому складному світі.

Книги Григорія Фальковича - саме такі!

На фото: Григорій Фалькович