Re: цензії

26.01.2022|Юлія Баір
Міжгалактична поетична мандрівка
24.01.2022|Ігор Зіньчук
Оберіг пам`яті у слові
21.01.2022|Сергій Ковалевський
Руді Мартін і його детектив Маттеус
21.01.2022|Надія Гаврилюк
Пташиним криком полечу
20.01.2022|Роксолана Жаркова, літературознавиця
Голосами з далеких доріг: французький роман про Україну
18.01.2022|Ніна Головченко
Пам‘яті Вікторії Рутковської
13.01.2022|Ігор Зіньчук
Життя заради України
08.01.2022|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Пірнання в мореокеання дум
07.01.2022|Захарі Іванов, голова Асоціації письменників Південносхідної Європи та Асоціації софійських письменників (Софія, Болгарія)
Маг напівтонів
Все, що було і чого не було, або Сповідь ґедоніста
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

04.06.2013|09:11|Буквоїд

Гєник Бєляков: «Проза Ульяненка зриває з тебе рожеві окуляри, допомагає бути чесним, насамперед, із самим собою»

На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поет, перекладач Гєник Бєляков.

- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Як є можливість дістати, я намагаюсь читати в оригіналі. Так як зазвичай читаю кілька книжок одночасно - щось у транспорті, щось удома, то на сьогодні моїм читанням є «Last Exit To Brooklyn» Шелбі, «Дар» Набокова та поки що невиданий переклад «Андалузької елегії» Хіменеса, який робить мій добрий знайомий Юрій Ананко. Шелбі бурхливий, жорсткий, різкий, але відірватися неможливо. (Читаючи чомусь часто згадую Ульяненка. Вони багато в чому перегукуються.) Набоков виважений, стильний, але контрастно спокійний. Хіменес - метр. Тут додати нічого. Перечитую втретє. Цього разу нарешті українською. Деякі книги, часто це класика, просто неможливо читати, наприклад, в метро чи набитій маршрутці. Не уявляю себе в автобусі з томиком Джойса, Пруста, Гессе чи Ґрасса. Для них потрібна уважність, їм варто спеціально приділяти час, що за сучасного міського життя є дещо проблематичним. Однак, вони того варті.
З останнього, що прочитав - «Ангели помсти» Ульяненка й дві збірки прози Платонова. Надзвичайно вразив Платонов, особливо, «Чевенгур», «Впрок», «Ювенильное море» - виразний стиль, він одразу ж захопив і не відпускав. Також я відкрив для себе його драматургію, справжній театр абсурду. Давно вже мене так не чіпляло. Радію з того, що видають невидані за життя книжки Ульяненка (та й перевидають старі). Його проза жорстка, часто депресивна, але жива й потрібна. Вона зриває з тебе рожеві окуляри, допомагає бути чесним, насамперед, із самим собою.
Також нещодавно перечитував «Naked Lunch» В.С. Берроуза, цікаво було бачити еволюцію письменника, порівнюючи його перші тексти «Junkie» та «Queer», в яких хоч і помітні певні ключові для цього автора тендецнії, однак, стиль письма, порівняно з «Ланчем» різниться кардинально. «Naked Lunch» - текст шалений за силою та енергетикою, справді сміливий твір, що на превеликий жаль, навряд чи коли буде виданий в Україні, і справа тут, як зазвичай, у коштах, яких у наших видавництв бракує, бо чим інакше пояснити дещо, м´яко кажучи, прикрий стан українських перекладів художньої літератури - відсутність достойно представленої класики, не кажучи вже про контркультуру? Та точно не браком перекладачів.

- Як обираєте книжки для читання?

- Книжки обираю зазвичай наступним чином. Спочатку наштовхуюся (тут і поради друзів, і Мережа) на прізвище автора, вишукую інформацію про нього. Далі читаю твори. Як писав, здається, Буковскі, аби визначити чи твір вартий уваги достатньо відкрити книжку на будь-якій сторінці й дати автору 15 хвилин. Я роблю дещо інакше, відкриваю книжку на початку й даю автору 50 сторінок. Стиль відчувається одразу. Здебільшого мене цікавить те, що називають американською контркультурною літературою, часто перечитую класику. Наразі у мене чекають своєї черги «A Fairy Tale of New York» Донліві та «London Fields» Еміса, також хочеться чогось із англомовного доробку Набокова.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Раджу своїх улюблених: «Москва-Петушки» Вєнічки Єрофєєва, «Улісс» Джеймса Джойса, «Війна кінця світу» Варгаса Льоси, "Капітан Міхаліс» Казандзакіса.



Додаткові матеріали

29.05.2013|14:03|Re:цензії
Наріне Абгарян: Я пораджу книжки, що вчать наших дітей думати
23.05.2013|07:50|Re:цензії
Лесик Панасюк: «Зараз читаю трактати Леонардо да Вінчі про живопис і Альбрехта Дюрера про пропорції»
20.05.2013|07:57|Re:цензії
Леся Степовичка: «Дуже корисно читати авторів, які провокують тебе тут же сісти і писати самому»
17.05.2013|08:11|Re:цензії
Артем Захарченко: «Перший олігарх» Мішеля Терещенка — пізнавально, але без особливого смаку написане, тому читав з цікавістю, але без задоволення»
13.05.2013|07:40|Re:цензії
Олександр Михед: «Джерела сучасної інформації настільки різноманітні, що часом не можеш прослідкувати, звідки з’явилася думка щось прочитати»
08.05.2013|08:19|Re:цензії
Станіслав Бельський: «У поезії зараз для мене два дороговкази — Тумас Транстремер та Аркадій Драгомощенко»
19.04.2013|11:36|Re:цензії
Заза Пауалішвілі: «Щире захоплення в мене викликають білоруси»
15.04.2013|08:26|Re:цензії
Віктор Іванів: «Хотілося б відзначити химерні, гомерично смішні і страшні пригодницькі романи Володимира Богомякова»
12.04.2013|08:03|Re:цензії
Олег Криштопа: «Читаю польських репортажистів»
05.04.2013|07:39|Re:цензії
Ганна Осадко: «Нерідко мої «книги для роботи» стають «книгами для душі»
03.04.2013|07:10|Re:цензії
Сергій Злючий: Подобаються зимові книжки: «Мисливці на снігу» Костя Москальця та «Winter Letters» Василя Махна
01.04.2013|08:48|Re:цензії
Громовиця Бердник: «Дуже люблю «мандрівні нотатки»
28.03.2013|07:50|Re:цензії
Платон Беседін: «З прочитаних цього року книг найбільше вразили «Благочестиві» Джонатана Літтела»
21.03.2013|08:12|Re:цензії
Роман Росіцький: «Книжки обираю інтуїтивно, як хворий пес, що шукає потрібну цілющу траву »
18.03.2013|07:24|Re:цензії
Маріанна Гончарова: «The casual vacancy» Роулінг перечитувати не буду»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери