
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає кінокритик, редактор та співавтор програми «Арґумент-кіно» Ігор Грабович.
Читати для мене - означає перечитувати. Колись я міг читати одну книжку десятки разів підряд, так само, як і переглядати улюблені фільми. Читати для мене – це фактично любити.
І до улюбленої книжки я згодом міг повертатися роками, знову і знову. В отроцтві моїм супутником був «Ґарґантюа та Пантаґрюель», а у юності - «Червоне і чорне».
Серед останнього читаного –перечитаного - кілька новел з роману Тараса Антиповича «Хронос», зокрема, оповідання «Параноя», у яке вживаєшся одразу і ще довго перебуваєш під враженням. Незмінно притягує мене своїм жахними колоритом і оповідь баби Ніни про червоні чобітки з роману Михайла Бриниха «Хліб із хрящами».
Часто повертаюся і до «Звірослова» Тані Малярчук – зокрема, до новел із чітко вказаною топографією. Особливо врізався у пам’ять епізод з оповідання «Курка». Там героїню Капітоліну у довгому переході метро із Хрещатика на Майдан Незалежності б’ють двоє постійних мешканців цього місця – дідок, який продає лінзи, та оперна співачка, яка «заводить дивовижні арії неземним голосом». Цих персонажів за час свого перебування у Києві я бачив десятки разів, проте і уявити собі не міг, що вони на таке здатні.
Нещодавно із задоволенням перечитував п’єси Чехова – улюбленого письменника із шістнадцяти років.
З книжок наукових чи науково-популярних , до яких я часто повертаюся, назву монографію Олі Гнатюк «Прощання з імперією». За жанром для мене це – інтелектуальний трилер, у якому гуманітарні суперечки набувають характеру прямих фізичних дій. «Прощання з імперією» - книга пристрастей, проте це також і вміла препарація українських інтелектуалів, опис їхньої еволюції у бік різного роду консервативних цінностей
Непростим, навіть дискомфортним з багатьох точок зору стало читання книги «Жнива розпачу» Карла Беркгофа. І, звісно, тут також не до академічних дискусій. Описуючи життя Рейхскомісаріяту Україна, автор практично веде мову про нашу сучасну державу – з її усіма віруваннями,страхами, фантазіями та надіями. Схоже, Україна довіку приречена бути окупована чужинцями.
Цікавим, повчальним і гірким у своїх висновках стало читання монографії Володимира Кулика «Дискурс українських медій» та «Загадки капіталу» Ернандо Де Сото. Взагалі мені подобається такого типу фундаментальні наукові розвідки, здатні пролити світло на стан справ у сучасному світі.
Відтак завжди звертаю увагу на різного роду соціологію – опитування, дослідження, заміри. Насамперед мене цікавить динаміка змін, дрейф громадської думки, переосмислення цінностей і тому подібне.
Зараз читаю книгу Ларі Вулфа «Винайдення Східної Європи», мені подобається.
Крім того, повсякденне читання включає у себе новини, дискусії на фейсбуці, читання довідкової літератури зі спеціальності, сценарії і тому подібне.
Привчився читати із електронної книжки і вважаю такий спосіб найзручнішим на сьогодні.
Щодо порад, то давати їх не буду, мені здається, що привчити до читання неможливо. Повторю, це як кохання – або воно є, або його немає.
Додаткові матеріали
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
- Оксана Радушинська: Практично «запоєм» читаю майбутні дитячі бестселери
- Юля Стахівська: «Мій примхливий гід – настрій»
- Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
- Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
- Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
- Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
- Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
- Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
- Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
- Світлана Ройз: «Я — не просто книжковий хробак, я книжковий пилосоc»
- Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
- Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
- Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
- Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
- Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем