Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

05.09.2011|10:41|Буквоїд

Ірися Ликович: Для мене книга «Бунт тіла» була тестом на духовну зрілість

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Ірися Ликович.


- Що Ви читали останнім часом?
- Для мене, як студентки європейського ВУЗу, літо – це відпочинок від університетської програми та пік власної творчості, від котрої змушена відмовлятися в інші пори року. Пишучи свою прозу, читаю виключно українською. І, аби поєднати приємне з корисним, українською читаю тільки твори українських авторів. Так як живу в Австрії, а влітку зазвичай ще й поза її межами – доступу до справжньої української книги практично не маю. Запаси з минулорічного Форуму вичерпалися ще зимою. Отож, читаю, із запізненням, зовсім не видавничі новинки, а тільки те, що вдається скачати з інтернету. Цього літа прочитала роман Куркова «Остання любов президента» (цю книгу таки знайшла у Віденській міській бібліотеці), завантаживши з мережі, прочитала «Суки мають все» Ірени Карпи, «Записки» Ліни Костенко, кілька ранніх творів Оксани Забужко та дещо з раніше не читаного від Марини Соколян («Балада для Кривої Варги», «Химерне місто Дрободан»), «Долину Бельведеру» Весели Найденової та Ярослава Яновського.
З усього прочитаного зовсім не сприйняла роман Ірени Карпи. Після курсу «Психоаналіз творчості» мені на мить навіть стало по-людськи шкода автора. 

«Записки українського самашедшего» - допомогли багато що зрозуміти. Щовечора, після роботи, поспішала додому у передчутті, що зараз знову стану причетною до чогось прекрасного і глибокого. Правда не сподобалася вдало замаскована бунтівнича приреченість автора. Можливо тому, що сама я з розряду людей дії. Тобто – якщо щось не подобається, викидаю усе старе і будую щось зовсім нове, не жалкуючи за минулим.
«Казку про Калинову сопілку» Оксани Забужко, не дочитавши до кінця (а залишилося ж усього, здається, три сторінки формату А4), хоча мова і стиль твору просто зачаровують, не полінилася відразу винести з хати і викинути. Знаю, психоз, але навіть не хотіла залишати у квартирі такий деструктивний для моєї психіки текст. Моя велика вада, що дуже легко вловлюю вібрації творів, піддаюся їх впливові. Не можу читати страшилки! Нас на психоаналізі творчості вчили «секретів» успіху бестселерів. Ніколи би не подумала, що найважливішим, на думку лектора, є не тема чи стиль, а внутрішнє підсвідоме автора. І чим більше між читачами людей із тим самим кодом – тим популярнішим буде роман.

Попри художню літературу ніколи не припиняю читати наукової. Зараз читаю праці Аугуста Руса «Лакан. Вступ до структурного психоаналізу» (August Ruhs - Lacan. Eine Einführung in die strukturale Psychoanalyse), Петера Шустера «Основи психоаналізу» ( Peter Schuster - Bausteine der Psychoanalyse: Eine Einführung in die Tiefenpsychologie) та Крістіне Пернлохнер-Кюглер «Відчуття сорому власного тіла та відраза. Важливі людські почуття»  (Christine Pernlochner-Kügler «Körperscham und Ekel
Wesentlich menschliche Gefühle»)

- Як обираєте книжки для читання?
- Майже все, що читаю поза літніми канікулами – обирає для мене програма. Інші ж книжки часто вибираю відносно теми, про яку хотілося б більше дізнатися. Якщо мова йде про художню літературу – то українською читаю все, що потрапляє до рук. Я щаслива від того, що можу роками мріяти про щось і розуміючи, що ще не час здійснювати мрію, відкладаю її на потім, на тоді, коли вона на мою думку вистрелить повною силою. Ця здатність мріяти щось зробити перенеслася і на книги – є книги, які, маючи вдома, мрію прочитати. Однією з таких є до прикладу наукова праця Джуліет Батлер «Маша&Даша. Автобіографія сіамських близнюків» (Juliet Butler «Masha & Dasha. Autobiographie eines siamesischen Zwillingspaars») Але знаю, що прочитавши її зараз – коли голова переповнена різними проектами, корегуванням роману, підготовкою до осінніх іспитів (в Австрії інша система навчання, ніж у нас) та роботою, не почерпну із неї так багато, скільки очікую. 

- Що можете порадити для прочитання іншим?
- Ну хіба що тільки книгу, котра змінила моє життя. Та і то, звичайно, раджу тільки тим, хто переймається правдивістю власних емоцій. Хто хоче відчувати й бачити їх такими, які вони є насправді, а не жити у самообмані. Аліс Міллер «Бунт тіла» (Alice Miller «Die Revolte des Körpers»). Цікавими є й інші праці цієї авторки: «Пробудження Єви. Про розв’язання емоційної сліпоти» («Evas Erwachen . Über die Auflösung emotionaler Blindheit»), «Спочатку було виховання» («Am Anfang war Erziehung»)

Для мене книга «Бунт тіла» була дуже важливою, вона вчить не тільки називати речі своїми іменами, а намагається роз’яснити як відчувати емоції справжніми, допомагає не караючись сумліннями совісті не любити тих, кого ми не хочемо любити. Бо кожна нелюбов має причину і не виникає з нізвідки. У книзі йдеться про те, що кожне тіло запам’ятовує всю інформацію, яку ми сублімували і воно подає сигнали нелюбові, зневаги, ненависті, страху, огиди. А якщо ми все одно вперто не хочемо помічати сигналів – тіло продукує хворобу. А кожна хвороба – дзеркало пережитого болю. Ну, але це вже з розділу психосоматики  . Не варто бути сліпими до власних відчуттів. Бо ігнороване тіло мститься за себе нам. Ця книга була для мене тестом на духовну зрілість на сміливість бути відвертою з собою. Я радила її уже багатьом друзям та знайомим. І не раз переконувалася в тому – що ця книга – тест на те, наскільки людина хоче повірити своєму тілу.
Не знаю чи є книги Аліс Міллер українською, але російські переклади бачила не раз навіть у Відні.

- Що плануєте читати? 
– От тільки-но закінчу роботу над власним романом, як візьмуся за «Самотність в мережі» Януша Вишневського та «Поштамт» Буковські. А в жовтні вже починається навчання...



Додаткові матеріали

31.08.2011|07:37|Re:цензії
Альбіна Позднякова: «Якось у мене був такий період, що я зовсім не могла читати книжок, писаних чоловіками»
26.08.2011|13:43|Re:цензії
Сергій Гридін: Найчастіше обираю книжки за порадами друзів та після вивчення відгуків на форумах
22.08.2011|13:22|Re:цензії
Наталія Дев´ятко: «Раджу виходити за межі улюблених тем і жанрів та намагатися читати твори іншого спрямування»
16.08.2011|11:34|Re:цензії
Оксана Лущевська: «Про дитячу літературу я можу говорити годинами»
11.08.2011|07:05|Re:цензії
Маріанна Кіяновська: Масова література — джерело універсального знання про культуру
27.07.2011|07:07|Re:цензії
Андрій Бондар: «Принципово не читаю «прохідних» і попсових книжок»
21.07.2011|07:01|Re:цензії
Володимир Самойленко: «Часу читати обмаль, тому не можу собі дозволити читати «погані» книжки»
19.07.2011|07:11|Re:цензії
Олег Соловей: «Пропоную читачам «Буквоїду» уникати жанрів сучасного детективу, фентезі, еротики, порно…»
14.07.2011|08:35|Re:цензії
Максим Розумний: «Книжки, яка б захопила по-справжньому, останнім часом ніяк не трапляється»
11.07.2011|07:13|Re:цензії
Катріна Хаддад: «Як виховувати дітей без покарань» – книжка цікава і, сподіваюся, корисна
08.07.2011|07:35|Re:цензії
Богдан-Олег Горобчук: Тексти Льоси – гурманська, насичена проза – іноді іронічна, іноді – вкрай серйозна, але завжди непересічна
06.07.2011|07:11|Re:цензії
Дзвенислава Матіяш: «Мені вразили «63 дуже короткі оповідання» Лінор Ґоралік»
04.07.2011|07:41|Re:цензії
Валентина Бочковська: «Не варто втрачати час, читаючи літературу, яка не дає насолоду душі і розуму»
29.06.2011|07:13|Re:цензії
Олександр Афонін: «Останнім часом намагаюсь познайомитись з прозою письменників Скандинавії»
26.06.2011|12:01|Re:цензії
Жанна Боднарук: На жаль, в наш час мало часу на читання
22.06.2011|07:22|Re:цензії
Денис Карасьов: Читання — заняття травмонебезпечне
17.06.2011|07:34|Re:цензії
Олександр Шевченко: Раджу «Чорт зна що» Юрія Винничука — товстенну «антологію» про всіляку нечисть
15.06.2011|07:18|Re:цензії
Юлія-Ванда Мусаковська: «Для мене існує категорія «приліжкових» книг, які часом перечитую на ніч»
12.06.2011|11:47|Re:цензії
Володимир Даниленко: «Таке враження, що в сучасній культурі грузинів стільки, як китайців, а китайців стільки, як грузинів»
10.06.2011|07:32|Re:цензії
Аліна Сваровскі: Я би порадила всім жінкам знайти книгу Антоніо Менегетті «Жінка: секс, влада, благодать»
08.06.2011|07:23|Re:цензії
Володимир Цибулько: В наш час читач є фактичним активним співавтором письменника
06.06.2011|07:47|Re:цензії
Богдан Пастух: Раджу «Чарівну гору» Томаса Мана в українському перекладі Романа Осадчука
04.06.2011|15:08|Re:цензії
Ірина Мацко: Люблю читати Ірен Роздобудько та Лесю Романчук
03.06.2011|14:44|Re:цензії
Ігор Котик: Можу порадити роман Зеді Сміт «Білі зуби»
01.06.2011|11:24|Re:цензії
Катерина Бабкіна: Мене дуже вразила книга Джонатана Сафрана Фоєра «Extremely Loud and Incredibly Close»
31.05.2011|17:15|Re:цензії
Галина Вдовиченко: Я читаю книжку тоді, коли виникає бажання взяти до рук саме цю книжку
30.05.2011|07:21|Re:цензії
Божена Антоняк: Рекомендую «Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.08.2019|11:04
Український ПЕН та Києво-Могилянська Бізнес-Школа запрошують на церемонію нагородження лауреата Премії ім. В. Стуса
20.08.2019|18:08
У видавництві «Абабагаламага» побачила світ книга поезій Василя Голобородька «Яблуко добрих вістей»
20.08.2019|18:05
«Еспресо. Вибір читачів 2019» назвала фіналістів премії
20.08.2019|14:57
«Химерні паралелі»: концерт камерної музики у Чернівцях
20.08.2019|14:51
У Вінниці оштрафовано підприємицю, яка без дозвільних документів продавала книжки країни-агресора
19.08.2019|15:48
Організатори оприлюднили програму ювілейного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ
19.08.2019|11:32
На Чернігівщині втретє пройде масштабний літературний фестиваль «Lуtavrу»
16.08.2019|16:30
Обама розказав про найцікавіші книжки, які прочитав цього літа
16.08.2019|16:28
«Видавництво Старого Лева» на 26 Book Forum. Програма подій
16.08.2019|15:24
«Дім Химер» презентує на Форумі видавців книжку Алевтини Шавлач «Знак Єви»


Партнери