- Що Ви читали останнім часом?
- Нещодавно редагував досить грубенький рукопис  верлібрів Поля Елюара в перекладі Олега Жупанського. Між цими перекладами і зробленими ще за радянських часів Михайлом Москаленком (серія «Перлини світової лірики») спільного мало. Це зовсім інші поезії, адже зник прокомуністичний пафос, натомість маємо суто сюрреалістичну стихію, властиву так званим «трупам, що п’ють молоде вино», себто  однодумцям Андре Бретона. Нещодавно у Києві був книжковий ярмарок, то я там придбав тритомник Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія». На сьогодні прочитав перший том. Читається як  історичний детектив. Щось на зразок  Аджі Мурада, але менш віртуозне письмо, проте більш документований фактаж. Перед «Мокселем» прочитав по-юнгівськи інтровертний роман Степана  Процюка «Руйнування ляльки».  Як на мене, назва роману більше пасувала б до книжки віршів. Степан, очевидячки, вродився на поета і навряд чи цьому обдаруванню коли-небудь пощастить безслідно зникнути у прозі.

- Які книжки можете порадити для читання іншим?

- Хоча щось радити річ ризикована, насамперед, раджу читати вірші. Поезія, либонь, найближчий шлях до Божих промислів. Звісно, вона буває різна, адже є апокаліптичні одкровення, скажімо, від Михайля Семенка, а є й інші на кшталт мудрої, з присмаком снобізму «проповіді» Євгена Маланюка. Поєднати ці два типи «євангелій», здавалося б, неможливо, проте їх все-таки єднає спільний канон, ймення якому українське письменство. Нещодавно Тарас Пастух видав монографію «Київська школа та її оточення». Гадаю, поява цієї явно експериментальної герменевтики приверне пильнішу увагу читачів до таких, характерних для КШ стильвих течій, як фольклоризм, герметизм,  сюррелізм.

- Що плануєте прочитати?

- Зазвичай, я нічого не планую. Очевидно, найближчим часом прочитаю найповніше зібрання віршів Володимира Підпалого «Золоті джмелі». Сподіваюсь, що після прочитання цієї книжки у мене буде чергова нагода поміркувати над проблемою батьків і синів. Тим більше, що в одному з останніх чисел «Кур’єра  Кривбасу» я натрапив на кілька свіжих текстів  Андрія Підпалого. Читатиму також, тепер уже в українському перекладі, «Творчу еволюцію» нобелівського лауреата Анрі Бергсона.