Сучасний світ розвивається в шаленому темпі. Щоденний вихор інформаційного шуму, стрічки соцмереж, які оновлюються щохвилини, та постійний поспіх поступово віддаляють людину від її цілісності й глибини. У цьому контексті поява літературних проєктів, які пропонують читачеві зупинитися й озирнутися на власне коріння, не просто важлива, а й терапевтична. Саме такою подією в сучасному книжковому просторі став вихід збірника короткої прози «На Івана Купала», який є третьою книжкою відомої тематичної серії «Коло року» від видавництва «Ліра-К». 

Концептуальна вісь видання обертається навколо ідеї повернення до першоджерел, до прадавніх календарно-обрядових традицій, які тисячоліттями тримали вкупі ментальний каркас нашої нації. Ідея, майстерно втілена упорядником Олександром Козинцем, базується на філософії неквапливості та глибокої внутрішньої зосередженості. Як зазначено в передмові, книжка уподібнюється до традиційної чайної церемонії, де кожна мить неповторна, а смак розкривається поступово — від легких перших нот до тривалого глибинного післясмаку. Збірник присвячений двом ключовим літнім віхам українського календарно-обрядового циклу — православній Трійці (Зеленим святам) та прадавньому дохристиянському святу Івана Купала. Таке поєднання не є випадковим або суперечливим: воно демонструє дивовижну здатність українського серця гармонійно вміщувати різні прояви буття, де релігійні канони переплітаються з глибоким, майже містичним відчуттям сил природи. Традиція тут інтерпретована крізь призму сьогодення, через призму досвіду людини, яка живе, любить, бореться й переживає трагедію війни в сучасній Україні. Прадавні звичаї постають у творах як дієва психотерапія, як «гігієна душі», що повертає відчуття ґрунту під ногами, коли навколо руйнується звичний світ.

Збірник структурно відображає обидва пласти. Проте, розгортаючи книжку, читач швидко усвідомлює, що перед ним не етнографічний довідник чи сухий перелік обрядових дій, які можна знайти на полицях наукових бібліотек. Це насамперед історії про людей — живих, щирих, часом зранених, але завжди глибоких у своїх шуканнях. Традиція тут постає не як застиглий музейний експонат, а як жива субстанція, що існує доти, доки в ній бʼється людська душа. Герої творів приносять у простір свят свої радощі, сумніви, особисті втрати, надії та невимовну віру в диво. 

Трійця постає перед нами не просто як церковна дата, а як затишна присутність природи в домі — аромат соковитих трав, м’яти й полину, шурхіт зеленого гілля під ногами, що повертає дорослого читача в безтурботне дитинство. Купальська ніч, своєю чергою, виходить далеко за межі звичних туристичних атрибутів на зразок плетіння віночків чи стрибків через вогонь; це простір ініціації, щирого кохання, душевного очищення та віднайдення тієї самої квітки папороті, яка має розквітнути в серці кожного. 

Жанр короткої прози, обраний для цього збірника, переживає зараз своєрідне відродження, і ця книжка яскраво демонструє його унікальну художню силу. В умовах дефіциту часу автори примудряються на кількох сторінках розгорнути цілі всесвіти. Завдяки влучним штрихам, рельєфним образам і динамічним сценам створюється ефект миттєвого впізнавання — читач легко ідентифікує себе з героями, а власний життєвий досвід та генетична памʼять миттєво добудовують простір сюжету. Тексти мають виразне регіональне розмаїття, адже автори представляють різні куточки України, доповнюючи загальне звучання унікальними локальними традиціями, автентичні мовними зворотами та неповторним колоритом, який довго не відпускає після прочитання. 

Яскравим прикладом такого глибокого філософського осмислення буття в першій частині є оповідання Сергія Храпчука «Таємниця старої цеглини». Через простий сюжет — ремонт старої домашньої печі дідусем та його онуком Андрієм у Житомирі — автор порушує глобальні питання зв’язку поколінь та історичної пам’яті. Звичайна глина, за замочуванням якої спостерігає хлопчик, постає у висловлюваннях дідуся не просто як будівельний матеріал чи «липкий бруд», а як «прах пращурів, перетертий часом». Розбирання старої печі перетворюється на сакральний процес спілкування з минулим, де кожен димохідний канал, виведений колись прадідом Савою, зберігає родинний секрет тримання тепла. Цей образ печі як серця української хати символізує незнищенність родинного вогнища та важливість збереження традицій, які «живуть за іншим календарем» і не визнають поспіху. 

Твори другої частини, присвячені купальській обрядовості, занурюють в атмосферу таємничості та психологізму. Особливої уваги заслуговують оповідання Ганни Кревської «Суддя сили чистої і нечистої» та Сергія Савченка «Нагідки на купало́», які завершують збірник разом із глибокими творами Ганни Коназюк, Тетяни Безушко-Граб, Ангеліни Олійник та Уляни Біланюк. Автори майстерно балансують на межі реального та фантастичного. Вони показують, як давні вірування, розповіді про упирів, відьом і чаклунські зазіхання на церковні замки трансформуються у внутрішні моральні орієнтири сучасників. Розмова козачки Бугаїхи, що «тече неквапною течією», чи купальські нагідки — це не просто фольклорні елементи, а коди національного виживання й духовної чистоти. 

Окреме місце у збірнику посідає рефлексія на тему війни, що триває в Україні. Ми бачимо внутрішній світ внутрішньо переміщених осіб із Маріуполя чи Мелітополя, які через плетіння бісерних браслетів із тризубами або збирання дикої мʼяти на гостинній Уманщині наново вчаться дихати, усміхатися й долати заціпеніння. Ми чуємо безперервну трирічну молитву жінок за своїх коханих-воїнів, які перебувають на передовій. Важливою є наскрізна думка упорядника й авторів: кожне написане сьогодні українське слово, кожне свято й кожна збережена традиція — це пряма заслуга наших захисників і захисниць. Це розуміння наповнює книжку глибокою вдячністю Збройним Силам України, завдяки мужності яких вона взагалі змогла побачити світ. Рядки просякнуті розумінням того, що кожне художнє слово сьогодні народжується з сили, стійкості та жертовності, перетворюючи збірник на акт культурного опору й збереження національної ідентичності. 

Збірник «На Івана Купала» — універсальне видання. Завдяки чесному, живому й повчальному тону оповідань, він буде однаково цікавим і зрозумілим для широкого кола читачів — «від 14 до 114 років». Це література для сімейного читання, здатна об’єднати за обговоренням підлітків, їхніх батьків і старше покоління. Візуальне оформлення книжки та витончений дизайн обкладинки створюють цілісне естетичне враження, що підкреслює високу якість видавничого проєкту.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що третя книжка серії «Коло року» повністю виправдала очікування творців. Збірник «На Івана Купала» — не просто добірка оповідань, а відчинені ворота до літньої річки нашого буття, де пахнуть трави, потріскує купальське багаття, а людська душа знаходить омріяний спокій, силу землі й нерозривний зв’язок із корінням. 

Видання рекомендую до прочитання всім, хто прагне віднайти внутрішню тишу, переосмислити власну ідентичність та насолодитися високим художнім рівнем сучасної української малої прози.