Цей родинний фестиваль щороку збирає кілька десятків творчих людей, які є переможцями Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея, членів журі й дає можливість пізнати світ, філософію життя письменника, який любив рідний край, плекав культуру і хотів прославити свій край у слові. Поважне товариство має можливість побувати на садибі письменника в Ужгороді, на малих батьківщинах митця і його дружини – в селищі Дубове на гірській Тячівщині та селищі Чинадійові поблизу Мукачева.Член журі конкурсу, письменник Павло Вольвач називає цей фестиваль дуже інтимнм, але який промовляє масштабні речі: «Конкурс і його навершя – фест – це можливість діткнутися не тільки до художнього світу Чендея, але і до його буттєвого світу, кревного, родинного. Побачити це, відчути і зрозуміти, що це надважливо. Бо ми можемо сумніватися, чи міг би Чендей відбутися, якби не зустрівся з кимось, не прочитав ту чи іншу книжку, не закохався в когось, але точно можемо сказати, що Чендей не відбувся б, якби він не народився, виріс у цьому карпатському краї, який учасники фесту пізнають в ці фестивальні дні. Пізнавши цю пафосно кажучи колиску, Чендей відчувається тонше й гостріше у творах».

Фестиваль і конкурс проводить Міжнародний благодійний фонд імені Івана Чендея, заснований донькою Марією та її чоловіком Іваном Трещаком. Цьогоріч лейтмотивом фестивалю є любов до своєї рідної землі,  її історії, яка проявляється у творчості митців по-особливому і яскраво відобразилася у подіях фесту, зокрема в презентації краєзнавчих книжок Михайла Марковича, Ларі Срібної «Легенда про Чинадіївський замок», Михайла Марковича «Ватра в Карпатах» та Роберта Смайлі «Карпатські контрасти», у музичному концерті закарпатського попфолькгурту «Анця», у кінопереглядах і дискусіях. Учасники фестивалю мали можливість не тільки почути відеозапис настанов письменника Івана Чендея про критерії якісної літератури, але й, наприклад, побачити, в якому естетичному середовищі народної культури він зростав завдяки світлинам сторічної давності, зібраним в історико-етнографічних книжках краєзнавцем Михайлом Марковичем. А кінострічка «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка про трудову еміграцію й любов до рідного краю, яку демонстрували під час фесту, перегукється зі знаковим романом Івана Чендея «Птахи полишають гнізда».



Володарі гран-прі Всеукраїнського конкурсу малої прози ім. І. Чендея 2026 року із подружжям Чендей-Трещак



Член журі, письменник Павло Вольвач

Щороку фестиваль трансформується, змінюється, але центральною подією залишається вручення нагород переможцям Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея у трьох номінаціях – «Мала проза», «Чендеєзнавство» і «Сценарій короткометражного фільму». Конкурс анонімний, поважне журі у складі літературознавців, письменників, кінознавців до останнього не знає, чий твір переміг. Цього року за результатами голосування журі виявились троє володарів гран-прі, які за підсумками балів стали фаворитами, всі інші фіналісти отримали звання лауреатів конкурсу. 

У номінації «Чендеєзнавство» переміг доктор філологічних наук Сидір Кіраль. «Це гран-прі у моїй життєвій та науковій біографії має особливе значення. Дякую членам журі, родині Чендея за високу оцінку мого чендеєзнавства, на ниві якого вже плугатарюю з 2013 року, коли з’явилися мої перші публікації. Горджуся цією нагородою, бо доніс до читача архіважливі документи про чорні роки московської цензури, яка пильно стежила за кожним національно свідомим талантом, яким Бог наділив й автора збірки "Березневий сніг", "антирадянської" повісті "Іван", новаторського "антирадянського" роману на терені колишньої совєтської імперії на архіважливу тему малої батьківщини, яку згодом підхопили російські письменники Распутін, Бєлов та інші. Правда, вони одержали найвищі тоді нагороди, а Чендея вигнали з партії і заборонили друк його творів майже на 10 років. Ось таке було "пошанування". 2-томна публікація цих документів доносить правду про ті страшні часи, за якими  й досі дехто сумує. І ці документи набувають особливого значення в роки страшної російської війни проти України, яка насамперед хоче знищити нашу ідентичність, наше буття як нації», – коментує перемогу Сидір Кіраль, який, до речі, нещодавно за активну діяльність у розбудові України став лауреатом і Міжнародної премії імені Тараса Шевченка.

У номінації «Мала проза» перемогу здобула письменниця Катерина Мотрич з Києва за оповідання «Дарія» про драму жінки, яка оплакує свого чоловіка-воїна. Лауреатами конкурсу в цій номінації також стали: Валерій Пузік (Київ) з оповіданням «Шульц», Сергій Степанівський (Антоненко) (Київ) з оповіданням «Мати», Тетяна Іванчук (Київ) з оповіданням «Вєрка», Юлія Желізко (Тернопіль) з оповіданням «Три товариші», Олександр Подольський (Київ) з оповіданням «Справжній спецназівець». 

Вчителька і письменниця із Тернополя Юлія Желізко дізналася про конкурс з інтернету: «Я чула прізвище Чендея до конкурсу, але біографічних фактів знала дуже мало. Зацікавила подія і конкурс. Я подала твір і от – стала лауреаткою. Тут дізналася значно більше про письменника, познайомилася з багатьма цікавими інтелігентними людьми. Це такий сімейно-домашній фестиваль. Дуже приємно і поважно, що нащадки бережуть пам’ять про людину і знайомлять усе більше людей з ним. Це важливо – берегти своє, свою літературу, історію, культуру».



Учасники Чендей-фесту 2026 на Тячівщині, малій батьківщині І. Чендея

Наймолодшою номінацією на конкурсі є «Сценарій короткометражного фільму». Тут перемогу здобув ветеран ЗСУ, драматург Юрій Вєткін з Чернігова за кіносценарій «Телефони». Лауреатами кінономінації також стали кияни – Аїда Хома за кіносценарій «Сповідь без покаяння», Олексій Комаровський та Віра Яковенко за кіносценарій «Попіл до пилу». В цій номінації було чимало творів від учасників Театру ветеранів і щодо переможця в журі сумнівів не було. «Впродовж останніх років створено багато неігрових фільмів, які відбивають і переживають російсько-українську війну. Різні, більше чи менше вдалі, талановиті. Але настільки драматургійно-мінімалістичного трагедійного кіносюжету, як у «Телефонах», я особисто не зауважував. Трагедія війни пульсує телефонними рінгтонами. Загадка тримає увагу надміцно. Фінал-розв’язка й пояснення, де і що відбувається, даруйте, вбивчі», – коментує вибір член журі, редактор журналу «Кіноколо» Володимир Войтенко.



Концерт попфолькгурту Анця

За словами співзасновниці конкурсу Марії Чендей-Трещак, серед творів конкурсантів збільшилась кількість текстів на воєнну тематику, зрештою і серед переможців – п´ятеро військових. «Ми всі травмовані війною. І твори просякнуті болем війни. Твори, де ми дивимося на героя крізь призму погляду автора, дуже проникливі. Особливість формату малої прози – потрапляти голкою в нерв, в серце. З такими творами нам пощастило. Є і твори про маленьку людину, життя якої – цілий всесвіт. Зрештою, перемогли гарні, зворушливі твори про вічне, про те, що поза часом», – зауважує донька Івана Чендея. А прочитати всі твори переможців можна буде вже за два роки, коли організатори планують видати другу антологію конкурсу.

«Чендей-фест» і конкурс за тривалий час існування став родзинкою культури краю. Але організатори не забувають і про надзавдання – підтриму військових. Під час фестивалю відбувався збір коштів на потреби 3 батальйону «Свобода» 4 Бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», в якому воює член журі Всеукраїнського конкурсу малої прози ім. І. Чендея Олександр Хоменко, а також на збір волонтерки Юлії Бартле.  

На фото вгорі: Подружжя Марії і Івана Трещаків, засновники конкурсу