Тетяна Брукс належить до когорти літераторів, чий голос у сучасній українській літературі є не просто помітним, а голосом міжнародного рівня. І це не номінальний комплімент авторці, а цілком закономірне визнання її творчого шляху: пані Тетяна багато років прожила за кордоном у Сполучених Штатах Америки. Її книжки опубліковані не лише українською, а й англійською мовами й отримали чимало схвальних відгуків з усього світу. І не випадкового. Бо в її книжках чути голос глибокої, зрілої та мудрої письменниці, яка не боїться порушувати непрості теми, шокувати читача, змушувати його гніватися й радіти, сміятися й плакати. І все заради того, аби читач краще пізнав самого себе й усвідомив, наскільки багатогранним і несподіваним є світ, у якому ми живемо.

Зізнаюся, під час читання роману Тетяни Брукс «Переможець» мене не полишало відчуття, що переді мною — прекрасний сценарій для великого художнього фільму. Саме такого кіно нині бракує українському глядачеві: якісного, глибокого, психологічно переконливого, щоб чесно показував життя звичайної людини з усіма випробуваннями, болем, надією та силою духу. Я з задоволенням подивився б таку екранізацію. Бажаю авторці, щоб знайшлися режисери та сценаристи, які допоможуть цій історії зазвучати мовою кіно!

А ще, вірю, що з часом за романом Тетяни Брукс «Переможець» з’явиться інтерактивна мапа славетних Черкас, де нині мешкає письменниця. Вона з такою уважністю й любов’ю описує вулиці міста, будинки, пам’ятки та їхню історію, що уважний читач неодмінно захоче пройти маршрутом головних героїв, відтворивши для себе географію цього твору. 

Принагідно зазначу: чимало міст України щедро оспівані й розсмаковані письменниками, а про Черкаси таку художньо соковиту книжку я зустрічаю вперше. Та якщо знаєте інші романи, які закохують в Черкаси, можете написати мені. Булу вдячний.

Втім, читаючи роман, ви побуваєте не лише в Черкасах. Авторка перенесе вас і до Лас-Вегаса, де ви відчуєте особливий ритм величезного міста, його енергетику, атмосферу, стиль життя й навіть доторкнетеся до окремих сторінок його історії. (Цікаво, сама авторка була у Лас-Вегасі, бо пише дуже переконливо й детально?)

Окремо варто сказати про теми, які порушує роман. Кохання — тема вічна. Про нього написано тисячі книжок, створено безліч фільмів і вистав. Але чи може справжнє почуття народитися між людьми, які бачилися лише кілька разів? І чи здатне воно стати силою, що буквально рятує людину? Відповідь на це запитання — ствердне «так!». Тетяна Брукс підводить читача до думки, що кохання є однією з наймогутніших сил, особливо тоді, коли воно йде поруч із вірою, надією та готовністю бути поруч у найскладніші моменти життя.

Щоб повною мірою відчути масштаб цього роману, раджу уважно прочитати не лише сам твір, а й авторські передмову та післямову. Не вдаючись до спойлерів, скажу лиш: важко навіть уявити, у якому емоційному стані Тетяна Брукс працювала над цим романом, настільки переконливо й достовірно вона змогла передати всі подробиці хвороби головного героя й водночас не втратити віри, бачачи в житті реальну історію боротьби близької їй людини, яка пішла з життя раніше, ніж був дописаний роман. (До речі — з присвятою подрузі Альбіні Качаєвій).

Ще одна важлива тема роману — молодість. Це той період життя, коли здається, що попереду безмежні можливості, однак саме у цей час людина часто проходить через найскладніші випробування. Саме в молодості ми вчимося любити, помилятися, втрачати, приймати непрості рішення, дорослішати й брати відповідальність за власне життя. Ця тема в романі звучить особливо щиро й переконливо.

Однак чи здатна чиясь молодість подарувати зрілій людині нове життя? Чи може молодість змінити усталені правила, соціальні ролі та сімейні традиції, які, здавалося б, формувалися десятиліттями? Тетяна Брукс не пропонує готових відповідей, натомість запрошує читача до роздумів, дозволяючи кожному знайти власну істину.

Ще одна важлива тема роману — сімейне життя. Сучасна сім’я проходить через численні кризи й випробування, які рано чи пізно доведеться осмислити нашому суспільству та відверто проговорити їх. І саме від нашої зрілості та мудрості залежить, наскільки гідно ми навчимося відпускати людей, які колись були частиною нашого життя, і наскільки відкрито зможемо приймати тих, із ким прагнемо будувати своє сьогодення та майбутнє.

Проте за словом «сім’я» стоять не лише двоє людей та їхні діти. Це ще й спільно прожиті роки, майно, бізнес, соціальний статус, звички, обов’язки, родинні традиції та безліч інших зв’язків, переплетених між собою… Такий складний вузол доводиться розплутати головному героєві. І те, наскільки мудро, відповідально та людяно він проходить цей шлях, викликає захоплення.

Не менш переконливо в романі розкрито тему людського осуду. Авторка порушує непрості питання стосунків між коханими та коханцями, зловживання службовим становищем, морального вибору, уміння або небажання пристосовуватися до обставин. Усі ці теми переплітаються в романі, формуючи багатовимірний художній простір, у якому кожен учинок має наслідки.

Безумовно, одним із головних мотивів роману є й пошук щастя. Яким воно є насправді? Чи можливе щастя без гіркоти, сліз, втрат і розчарувань? Це одвічне питання людства, на яке кожне покоління шукає власну відповідь. І Тетяна Брукс також пропонує своє осмислення цієї теми.

Переконаний: роман «Переможець» особливо актуальний сьогодні — у час, коли після 2022 року ми безповоротно змінилися. Символічно, що першу версію роману було підписано до друку 20 лютого 2022 року — буквально за кілька днів до подій, які назавжди вплинули на мільйони людських доль. Відтоді змінився світ, авторка, ми. Проте незмінним залишилося прагнення до внутрішнього оновлення, до переосмислення власних ролей, обов’язків, життєвих пріоритетів і до пошуку справжнього щастя, навіть якщо цей шлях супроводжується нерозумінням, осудом чи болісними втратами.

Головному героєві вдається знайти своє щастя і в певному сенсі стати переможцем. Але чи означає перемога в одній сфері життя беззастережну перемогу в усьому? Щиро рекомендую цю книжку всім, хто прагне стати сміливішим у власних життєвих виборах, уважнішим до себе й чуйнішим до найдорожчих людей.

До речі, розмірковуючи над романом уже після прочитання, я ловив себе на думці, що ця книжка цілком могла б мати назву «Вибір». Адже практично кожен розділ, кожна сюжетна лінія, кожен герой опиняються перед необхідністю зробити вибір, який назавжди змінює їхнє життя. Проте назва «Переможець» видається значно глибшою й символічнішою.

Взагалі слово «перемога» — річ надзвичайно химерна. Дуже часто те, що сьогодні ми називаємо перемогою, уже завтра виявляється лише початком нового випробування. Здолавши одну вершину, людина бачить перед собою іншу, ще вищу. Саме так і влаштоване життя: за одними перемогами приходять наступні виклики, а шлях до себе ніколи не завершується.

Чи став головний герой переможцем? На мою думку, безумовно, так. Не тому, що життя подарувало йому лише щасливі моменти. Не тому, що він уникнув страждань чи втрат. А тому, що, попри все пережите, він пішов із життя щасливим. Саме у цьому, мабуть, і полягає найбільша перемога, доступна людині.

Не хочу позбавляти майбутніх читачів задоволення самостійно прожити фінал роману, але скажу лише одне: вас неодмінно вразить останній жест Соломії — жінки, з якою герой прожив останній рік свого життя, долаючи важку хворобу. І навіть світлина, яку він тримає в руках в останні хвилини, є не випадковою деталлю, а промовистим символом, що відкриває ще один підтекст бентежного життя.

Авторка не розділяє своїх героїв на правих і винних. Вона нікого не засуджує і нікого не виправдовує. Коли людина справді вміє любити, коли чує голос власної душі й не боїться зробити чесний вибір, багато життєвих ситуацій відкриваються зовсім в іншому світлі. Кожен герой має свої страхи, слабкості, мотиви, власний біль. Саме тому їм віриш, навіть тоді, коли не погоджуєшся з деякими їхніми рішеннями.

Є книжки, які достатньо прочитати один раз. А є такі, до яких хочеться повернутися через місяць, рік чи навіть кілька років. Перечитати окремі розділи, ще раз замислитися над репліками героїв, упіймати те, що раніше залишилося непоміченим. «Переможець» належить саме до таких книжок. Вона не закінчується останньою сторінкою, а продовжує жити всередині читача, спонукаючи його до внутрішнього зростання, переосмислення власного життя й пошуку відповідей на запитання, які неможливо розв’язати поспіхом.

«Переможець» — роман, після якого вже не так важливо, хто саме переміг. Значно важливіше — ким людина стала на шляху до своєї перемоги. Саме тому ця книжка залишається з читачем надовго.

І насамкінець...

Назва роману «Переможець» ніби обіцяє історію тріумфу. Вона окрилює, налаштовує на перемогу, вселяє віру в силу людини. Але в анотації авторка ставить читачеві значно важливіше запитання: а що зробили б ви, якби одного дня дізналися, що невиліковно хворі? Головний герой роману — Віктор Макаренко, молодий, успішний, самодостатній бізнесмен — спершу навіть не бачить сенсу боротися. Навіщо, якщо здається, що життя закінчилося? Проте він ще не знає, що попереду на нього чекає найбільший подарунок долі — велике, безкомпромісне кохання, на яке він уже не сподівався.

Та після прочитання мені хочеться сказати про цей роман трохи інакше.

«Переможець» — історія боротьби, у якій кожен вибір оголює справжню силу людини, її щирість, здатність любити й зберегти себе істинного. Це роман про те, як завдяки коханню, яке інколи приходить неочікувано, змінюється шкала людських цінностей: те, що вчора здавалося найбільшою перемогою, відходить на другий план, а те, що ми звикли не помічати, раптом стає найважливішим сенсом життя.Можливо, саме в цьому й полягає головна перемога людини — не здолати інших, не підкорити обставини, а навчитися любити, приймати життя таким, яким воно є, і залишитися щасливою людиною, попри все.

І все ж, скільки б ми не читали чужих вражень, роман «народжується» по-справжньому лише тоді, коли його відкриває конкретний читач. Тому найкраще, що ви можете зробити після цієї рецензії, — знайти «Переможця» й прочитати його, прожити разом із героями цілу палітру досвіду. А коли перегорнете останню сторінку, не полінуйтеся написати авторці кілька слів. Кожному письменнику немає більшої нагороди, аніж знати, що його книжка знайшла свого читача. Щирий читацький відгук — це світло, яке допомагає письменникові творити далі й дарувати людям привід думати, відчувати й любити.

Якщо після прочитання «Переможця» ви бодай на мить інакше подивитеся на власне життя, своїх близьких, власні втрати й перемоги чи на свій вибір, — ця книжка виконала своє призначення.