Re: цензії

Місце сили
07.12.2023|Ігор Фарина, член НСПУ
Світіння свіжого солоспіву
07.12.2023|Віктор Вербич
«Торкаючись серцем надій, очей і неба»
Справжність маски
28.11.2023|Юлія Сільчук, філолог, поетеса, літературний критик
Епоха як камінь спотикання
22.11.2023|Віктор Вербич
Благословення вистражданою любов’ю
22.11.2023|Галина Максимів, Прикарпаття
Ця книга – славень життю
19.11.2023|Михайло Жайворон
Жіноча поезія на війні
18.11.2023|Інна Ковальчук
Інтеграли непоборності
15.11.2023|Ігор Чорний
На секретній службі Її Величності

Видавничі новинки

Емі Оделл. "Анна. Біографія"
Артем Шевченко. "Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі. Книжка від ГУР МО"
Книги | Буквоїд
Вернер фон Гейденстам. "Проща святої Бірґітти"
Книги | Буквоїд
Клариса Пінкола Естес. «Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах»
Антоніна Оксанич, Наталя Біда, Олександра Сидорченко. «Розумію тебе! Як виховувати дітей без крайнощів»
Пауло Манчіні, Лука де Леоне. «Святий Миколай вирушає на відпочинок»
Дитяча книга | Буквоїд
Пауло Манчіні, Лука де Леоне. «Святий Миколай вирушає в космос»
Дитяча книга | Буквоїд
Вернер фон Гейденстам. «Проща святої Бірґітти»
Проза | Буквоїд
Сергій Троян. "Грані війни: мережевий щоденник історика"
Книги | Буквоїд
Алла Киридон, Сергій Троян. “Українська пастка для російського Левіафана”
Книги | Буквоїд

Re:цензії

01.11.2023|23:00|Надія Мориквас

Мій танець спійманої рибини

Ніхто не знає, що напише завтра… А й справді. На позір, несподівано я «повернулася» до поезії, якою дебютувала ще в 90-х. Але ж поезія ніколи мене не полишала!

поезія не прощає відступництва, 

але витримує довгі паузи –

тривалі, як глибокий видих 

наскільки витримають легені,

наскільки ти зможеш без повітря, 

хліба, вина і води,

і без поезії 

Незабаром у чернівецькому видавництві «Букрек» вийде моя книжка поезій «Танець спійманої рибини».  Її проєкт  – в єдиному примірнику, був презентований широкій аудиторії читачів  ще 17 лютого ц.р. Стільки людей потримали в руках цю книжечку, що здається, захистили її і від завивання сирен – а вони двічі лунали того дня за вікнами Бібліотеки імені Романа Іваничука на львівському Ринку…  Втім назва  поетичної збірки викликала в деяких моїх друзів і перших читальників несприйняття. А Юлія Курташ-Карп у своїй поетичній рефлексії навіть назвала її танцем неспійманої рибини. Одначе я не кокетувала…

Вірші давні й нові – як візерунок долі, як вихід за межі.., вивільнення спійманої

рибини з пут обов’язку, відповідальности, страху, провини, любови. Рефреном цієї поезії могли б послужити слова «солодка моя несвобода». Найліпше про це сказано у передмові Богдана Смоляка.

Вододілом на два розділи книжки послужило помежів’я тисячоліть, яке неухильно привело наше покоління до нових випроб. Завершують цю збірку вірші з осені 2022-го року, яка безумовно перекликається з осінню нинішньою, про ті самі тривоги в людських серцях.

***
кожна осінь свій слід оставить

цей буде багряний

і то не від багрянцю лісів,

які й не встигли відзолотіти,

принишклі, ронять жовті листки

з кривавими прожилками,

як рани на серці, що гояться

тільки сльозами

плакальниць милосердя,

які омивають небесні савани,

тільки ясним, як криця, гнівом

відважних лицарів,

що заступають полеглих

плачте, сестри-поплачте …

Боже, не літості лютості,

співає Компаніченко,

моліте Господа о нЕнависть,

вторять характерники,

живіте стогне чорне море,

кохайтеся, зачинайте дітей

до тривоги

шепоче зоря на світанку …

ось що запишуть колись про цю осінь

до наших астралій


***

Господи, тільки не на світанку!

коли душа розчахнута навстіж,

налаштована

на співи вцілілих птахів,

така вразлива на кожен порух світу,

тримається нитки розмови з тобою …

не дай, Господи, їй здригнутися

від завивання сирен, які колись співали

зваблюючи мореплавців,

не дай, Боже, почути їх вранці ні вдень,

бо день нині такий

погожий,

є таким ясним і очевидним

свідченням твоєї волі

і твого всемогуття

майбутнє, прийдешнє

чи настане воно після відбою тривоги

від бою до бою, як захлиснуться сирени,

напившись людської крови?

відбій

 

***

там, де нас нема,

ласкаво сонце мліє

у вранішніх туманах

синіх вод

і безмір океану ховає горизонт

й зливається в обіймах з небом

там, де схід сонця Україна,

що навіть на світанку не спочине

ані на мить,

гримить і блискає вогнями

чорне море

і чорноземи риють так глибоко,

що не сягнути оком,

а там на споді   наше серце,

що тримає світ.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

07.12.2023|16:29
«Вул. Різдвяна, 24»: вийшла друком нова книжка, що допоможе розібратися у святкових символах
07.12.2023|14:33
У видавництві Yakaboo Publishing виходить друга книга про силу українок у війні з російськими загарбниками
07.12.2023|14:28
Благодійний показ фільму Джима Джармуша «Виживуть тільки коханці» відбудеться в кінотеатрі «Жовтень» на 20-річчя кінокомпанії «Артхаус Трафік»
07.12.2023|14:15
Як блоги впливають на дітей: радощі і труднощі юних початківців. Презентація книги Ольги Купріян «Панна Софія»
07.12.2023|14:09
Український ПЕН починає прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.12.2023|13:17
Які книжки найчастіше купували українці у 2023 році: результати опитування книгарень
03.12.2023|16:49
У Києві відбудеться п’ятий фестиваль “Дні есеїстики”
03.12.2023|16:45
Вперше в Україні відбулася презентація роману Станіслава Ігнація Віткевича «Прощання з осінню»
29.11.2023|13:04
ВВС оголосила короткі списки Книги року ВВС-2023
27.11.2023|10:27
Лауреатом Букера за 2023 рік став ірландський письменник Пол Лінч


Партнери