Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Мій танець спійманої рибини
Ніхто не знає, що напише завтра… А й справді. На позір, несподівано я «повернулася» до поезії, якою дебютувала ще в 90-х. Але ж поезія ніколи мене не полишала!
поезія не прощає відступництва,
але витримує довгі паузи –
тривалі, як глибокий видих
наскільки витримають легені,
наскільки ти зможеш без повітря,
хліба, вина і води,
і без поезії
Незабаром у чернівецькому видавництві «Букрек» вийде моя книжка поезій «Танець спійманої рибини». Її проєкт – в єдиному примірнику, був презентований широкій аудиторії читачів ще 17 лютого ц.р. Стільки людей потримали в руках цю книжечку, що здається, захистили її і від завивання сирен – а вони двічі лунали того дня за вікнами Бібліотеки імені Романа Іваничука на львівському Ринку… Втім назва поетичної збірки викликала в деяких моїх друзів і перших читальників несприйняття. А Юлія Курташ-Карп у своїй поетичній рефлексії навіть назвала її танцем неспійманої рибини. Одначе я не кокетувала…
Вірші давні й нові – як візерунок долі, як вихід за межі.., вивільнення спійманої
рибини з пут обов’язку, відповідальности, страху, провини, любови. Рефреном цієї поезії могли б послужити слова «солодка моя несвобода». Найліпше про це сказано у передмові Богдана Смоляка.
Вододілом на два розділи книжки послужило помежів’я тисячоліть, яке неухильно привело наше покоління до нових випроб. Завершують цю збірку вірші з осені 2022-го року, яка безумовно перекликається з осінню нинішньою, про ті самі тривоги в людських серцях.
***
кожна осінь свій слід оставить –
цей буде багряний
і то не від багрянцю лісів,
які й не встигли відзолотіти,
принишклі, ронять жовті листки
з кривавими прожилками,
як рани на серці, що гояться
тільки сльозами
плакальниць милосердя,
які омивають небесні савани,
тільки ясним, як криця, гнівом
відважних лицарів,
що заступають полеглих
плачте, сестри-поплачте …
Боже, не літості –лютості,
співає Компаніченко,
моліте Господа о нЕнависть,
вторять характерники,
живіте – стогне чорне море,
кохайтеся, зачинайте дітей
до тривоги –
шепоче зоря на світанку …
ось що запишуть колись про цю осінь
до наших астралій
***
Господи, тільки не на світанку!
коли душа розчахнута навстіж,
налаштована
на співи вцілілих птахів,
така вразлива на кожен порух світу,
тримається нитки розмови з тобою …
не дай, Господи, їй здригнутися
від завивання сирен, які колись співали
зваблюючи мореплавців,
не дай, Боже, почути їх вранці ні вдень,
бо день нині такий
погожий,
є таким ясним і очевидним
свідченням твоєї волі
і твого всемогуття
майбутнє, прийдешнє –
чи настане воно після відбою тривоги
від бою – до бою, як захлиснуться сирени,
напившись людської крови?
відбій
***
там, де нас нема,
ласкаво сонце мліє
у вранішніх туманах
синіх вод
і безмір океану ховає горизонт
й зливається в обіймах з небом
там, де схід сонця – Україна,
що навіть на світанку не спочине
ані на мить,
гримить і блискає вогнями
чорне море
і чорноземи риють так глибоко,
що не сягнути оком,
а там на споді – наше серце,
що тримає світ.
Коментарі
Останні події
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку