
Re: цензії
- 07.12.2023|Віктор ПалинськийМісце сили
- 07.12.2023|Ігор Фарина, член НСПУСвітіння свіжого солоспіву
- 07.12.2023|Віктор Вербич«Торкаючись серцем надій, очей і неба»
- 05.12.2023|Віктор ПалинськийСправжність маски
- 28.11.2023|Юлія Сільчук, філолог, поетеса, літературний критикЕпоха як камінь спотикання
- 22.11.2023|Віктор ВербичБлагословення вистражданою любов’ю
- 22.11.2023|Галина Максимів, ПрикарпаттяЦя книга – славень життю
- 19.11.2023|Михайло ЖайворонЖіноча поезія на війні
- 18.11.2023|Інна КовальчукІнтеграли непоборності
- 15.11.2023|Ігор ЧорнийНа секретній службі Її Величності
Видавничі новинки
- Емі Оделл. "Анна. Біографія"Мемуари/Біографії | Буквоїд
- Артем Шевченко. "Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі. Книжка від ГУР МО"Книги | Буквоїд
- Вернер фон Гейденстам. "Проща святої Бірґітти"Книги | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. «Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах»Психологія/Філософія | Буквоїд
- Антоніна Оксанич, Наталя Біда, Олександра Сидорченко. «Розумію тебе! Як виховувати дітей без крайнощів»Психологія/Філософія | Буквоїд
- Пауло Манчіні, Лука де Леоне. «Святий Миколай вирушає на відпочинок»Дитяча книга | Буквоїд
- Пауло Манчіні, Лука де Леоне. «Святий Миколай вирушає в космос»Дитяча книга | Буквоїд
- Вернер фон Гейденстам. «Проща святої Бірґітти»Проза | Буквоїд
- Сергій Троян. "Грані війни: мережевий щоденник історика"Книги | Буквоїд
- Алла Киридон, Сергій Троян. “Українська пастка для російського Левіафана”Книги | Буквоїд
Re:цензії
Мій танець спійманої рибини
Ніхто не знає, що напише завтра… А й справді. На позір, несподівано я «повернулася» до поезії, якою дебютувала ще в 90-х. Але ж поезія ніколи мене не полишала!
поезія не прощає відступництва,
але витримує довгі паузи –
тривалі, як глибокий видих
наскільки витримають легені,
наскільки ти зможеш без повітря,
хліба, вина і води,
і без поезії
Незабаром у чернівецькому видавництві «Букрек» вийде моя книжка поезій «Танець спійманої рибини». Її проєкт – в єдиному примірнику, був презентований широкій аудиторії читачів ще 17 лютого ц.р. Стільки людей потримали в руках цю книжечку, що здається, захистили її і від завивання сирен – а вони двічі лунали того дня за вікнами Бібліотеки імені Романа Іваничука на львівському Ринку… Втім назва поетичної збірки викликала в деяких моїх друзів і перших читальників несприйняття. А Юлія Курташ-Карп у своїй поетичній рефлексії навіть назвала її танцем неспійманої рибини. Одначе я не кокетувала…
Вірші давні й нові – як візерунок долі, як вихід за межі.., вивільнення спійманої
рибини з пут обов’язку, відповідальности, страху, провини, любови. Рефреном цієї поезії могли б послужити слова «солодка моя несвобода». Найліпше про це сказано у передмові Богдана Смоляка.
Вододілом на два розділи книжки послужило помежів’я тисячоліть, яке неухильно привело наше покоління до нових випроб. Завершують цю збірку вірші з осені 2022-го року, яка безумовно перекликається з осінню нинішньою, про ті самі тривоги в людських серцях.
***
кожна осінь свій слід оставить –
цей буде багряний
і то не від багрянцю лісів,
які й не встигли відзолотіти,
принишклі, ронять жовті листки
з кривавими прожилками,
як рани на серці, що гояться
тільки сльозами
плакальниць милосердя,
які омивають небесні савани,
тільки ясним, як криця, гнівом
відважних лицарів,
що заступають полеглих
плачте, сестри-поплачте …
Боже, не літості –лютості,
співає Компаніченко,
моліте Господа о нЕнависть,
вторять характерники,
живіте – стогне чорне море,
кохайтеся, зачинайте дітей
до тривоги –
шепоче зоря на світанку …
ось що запишуть колись про цю осінь
до наших астралій
***
Господи, тільки не на світанку!
коли душа розчахнута навстіж,
налаштована
на співи вцілілих птахів,
така вразлива на кожен порух світу,
тримається нитки розмови з тобою …
не дай, Господи, їй здригнутися
від завивання сирен, які колись співали
зваблюючи мореплавців,
не дай, Боже, почути їх вранці ні вдень,
бо день нині такий
погожий,
є таким ясним і очевидним
свідченням твоєї волі
і твого всемогуття
майбутнє, прийдешнє –
чи настане воно після відбою тривоги
від бою – до бою, як захлиснуться сирени,
напившись людської крови?
відбій
***
там, де нас нема,
ласкаво сонце мліє
у вранішніх туманах
синіх вод
і безмір океану ховає горизонт
й зливається в обіймах з небом
там, де схід сонця – Україна,
що навіть на світанку не спочине
ані на мить,
гримить і блискає вогнями
чорне море
і чорноземи риють так глибоко,
що не сягнути оком,
а там на споді – наше серце,
що тримає світ.
Коментарі
Останні події
- 07.12.2023|16:29«Вул. Різдвяна, 24»: вийшла друком нова книжка, що допоможе розібратися у святкових символах
- 07.12.2023|14:33У видавництві Yakaboo Publishing виходить друга книга про силу українок у війні з російськими загарбниками
- 07.12.2023|14:28Благодійний показ фільму Джима Джармуша «Виживуть тільки коханці» відбудеться в кінотеатрі «Жовтень» на 20-річчя кінокомпанії «Артхаус Трафік»
- 07.12.2023|14:15Як блоги впливають на дітей: радощі і труднощі юних початківців. Презентація книги Ольги Купріян «Панна Софія»
- 07.12.2023|14:09Український ПЕН починає прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
- 07.12.2023|13:17Які книжки найчастіше купували українці у 2023 році: результати опитування книгарень
- 03.12.2023|16:49У Києві відбудеться п’ятий фестиваль “Дні есеїстики”
- 03.12.2023|16:45Вперше в Україні відбулася презентація роману Станіслава Ігнація Віткевича «Прощання з осінню»
- 29.11.2023|13:04ВВС оголосила короткі списки Книги року ВВС-2023
- 27.11.2023|10:27Лауреатом Букера за 2023 рік став ірландський письменник Пол Лінч