Re: цензії

07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку
28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе

Re:цензії

27.10.2023|11:50|Володимир Даниленко

Війна в романі Леоніда Ісаченка «Гонитва на виживання»

Леонід Ісаченко. Гонитва на виживання. Л.: Апріорі, 2023. - 184 с.

У есе «Чотири цикли» Борхес визначив чотири головні сюжети світової літератури: облога міста, повернення додому, пошук речі, що має екзистенційне значення, і самогубство Бога. 

Роман Леоніда Ісаченка «Гонитва на виживання», що вийшов у львівському видавництві «Апріорі», відповідає першому магістральному сюжетові літератури. Це тема гомерівської «Іліади», де тісно переплелися непримиренні вороги в боротьбі за місто.

Книжка вийшла в започаткованій видавництвом серії «Війна без вибору» про повномасштабний напад Росії на Україну.  

У центрі роману – викладач університету Антон і управителька торгової мережі Терезія, між якими зав’язуються близькі стосунки, і вони починають жити цивільним шлюбом. Та через шість років їхнього сумісного життя починається війна. Російські війська рвуться до Києва й Ірпінь, де жили Антон з Терезією, опиняється в зоні бойових дій. 

І саме в цей момент жінка, яку він шукав усе життя, починає поводитися дуже дивно. Не хоче виїжджати з Ірпеня, який піддається щоденним обстрілам. А коли чоловік, рятуючи її від озброєних кадирівців, вивозить жінку в Чернівці, кидає його і знову повертається в Ірпінь. Антон здогадується, що жінка, яка жила з ним разом, приховувала від нього таємницю свого минулого життя.

Терезія в романі постає закритою жінкою, яка викликає захоплення, повагу, але нікого не пускає у свій внутрішній світ. Ось як про це сказано в романі: «Антону було важко з нею говорити. Її внутрішній світ, як на його сприйняття, виглядав аж надто особливим, не рафінованим, не книжним, але дивовижно улаштованим, захованим від сторонніх очей, був таким собі «Садом божественних пісень», у якому вона, ніби спритний мисливець, порозставляла пастки для випадкових прочан». І цим випадковим прочанином у її житті став скромний університетський викладач, що мав до неї невдалий шлюб.

Роман цікавий непідробною правдою життя. У ньому немає надуманих кінематографічних колізій, створених для розваги читача. І водночас у ньому оголено людську самотність, що особливо розкривається у фіналі, коли пригніченого Антона випадкові знайомі вивозять до Німеччини, і там він, усвідомивши раптову втрату звичного світу, жінки, яку любив, Батьківщини, опиняється на узбіччі життя. І йому залишаються лише розмови з літнім німцем, що виїхав з колишнього Радянського Союзу і разом зі своєю дружиною доживає віку. Антона не відпускають думки про жінку, яка була частиною його життя, середовище в якому жив, звичний побут, суспільство, знайомі, приятелі, книжки, які він збирав, Ірпінь, Київ.  

Є в романі й проста житейська мудрість, що з’являється з роками, висловлена ось у таких судженнях:  «Антон віднедавна взагалі навчився ні про що не думати, просто жив і насолоджувався життям, таким, яке дарує Бог щоднини, а що буде завтра – все з волі Всевишнього». 

Попри створений образ гарної позитивної жінки, Терезія в романі залишається нерозкритою загадкою зі своїм темним минулим. Вона може бути не тільки добропорядною, активною, з почуттям гумору, а й черствою і невмотивовано злою. Коли Антон раптово потрапляє в лікарню, куди його з роботи забирає швидка допомога, Терезія удає, що це її не стосується, і чоловік прикро вражений її байдужістю. І так само коли він, рятуючи її від кадирівців, вивозить до родичів у глибокий тил,  вона безцеремонно кидає чоловіка і без пояснень повертається в зону бойових дій. 

Фінал роману залишається відкритим, а спільне майбутнє Антона й Терезії невідомим. Лише його намір повернутися в Україну  наводить на думку, що ця історія може мати своє продовження.  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні


Партнери