Саме він є провідною і наскрізною дійовою особою романів Руді Мартіна “Corpus Aristotelicum” (2019), “Libero” (2020) і “Palladion” (2021). За своїми жанровими ознаками це детективи. Окрім цього, в них простежуються чималі домішки екшену та пригодницької оповіді. Романи “Corpus Aristotelicum”, “Libero”, “Palladion” становлять собою тематичну серію, яка має власну назву – “Тільки Ти, Маттеус”.

Цікавим авторським рішенням слід визнати наявність теглайну до цієї серії, який помітно інтригує та звучить у такий спосіб: “Усе завжди інакше”. Принагідно варто відзначити, що теглайн до серії постає лише в третій частині, в романі “Palladion”. З цього можемо припустити, що ідея теглайну виникла в автора не спочатку, а в процесі роботи над серією, і що варто очікувати продовження історій про Маттеуса.

Оприлюднені романи Руді Мартіна дають підстави вести мову про їхні окремі особливості.

Кримінальні історії зображуються в урбаністичному середовищі, яке подане в нарочито умовних обрисах і очевидно співвідноситься з українською дійсністю. Події роману “Corpus Aristotelicum” охоплюють територію, що позначена як Місто. Роман “Libero” передає напругу пригод, які стаються переважно в Столичному Місті. А в романі “Palladion” гострі детективні повороти торкаються Міста, Індустріального City і City-над-Морем. Можна лише здогадуватися, які саме урбаністичні топоси змальовував автор у трьох романах, позаяк конкретно вони жодного разу не називаються. Хоча не можна виключати, що описане в романах урбаністичне середовище є повністю вигаданим, сфантазованим.

Про провідного персонажа, Маттеуса, в романах зустрічаємо небагато інформації. Це українець, якому десь за тридцять. Колись він грав у футбол, у захисті. Через це він отримав своє прізвисько, яке з часом замінило йому рідне ім’я. Також він устиг повоювати на Сході, має за плечима участь у бойових діях. От, власне, і все, що нам відомо про недавнє минуле наскрізного персонажа серії романів Руді Мартіна.

У репрезентованих романах Маттеус виступає в якості детектива. Зрозуміло, що його життєвий досвід аж ніяк не пов’язаний з професією правника чи розслідувача, з фахом приватного детектива. Ба більше, автор натякає, що його Маттеус виступає, власне, цілковито ситуативним, вимушеним розслідувачем, що він є детективом мимоволі.

  

Свої розслідування Маттеус розпочинає через певний збіг обставин, загалом досить випадково. Так стається в романі “Corpus Aristotelicum”, де йому несподівано доводиться зайнятися причиною загадкової смерті художника. Така ж вихідна ситуація в романі “Libero”, в якому Маттеус відвозить до Столичного Міста листа зі Сходу від свого загиблого друга, а під час зустрічі з рідними загиблого взнає про кримінальні злочини. Те ж саме спостерігається в романі “Palladion”, де він неочікувано для себе поступово занурюється в розслідування низки смертей зовсім не знайомих і мало знайомих людей.

Така особливість Маттеуса-детектива пояснюється автором через властивість його характеру. У романах Руді Мартіна акцентується, що, коли його протагоніст стикається з детективною чи одверто кримінальною історією, він просто не у змозі відступити. Маттеус конче мусить розібратися в тому, що сталося перед цим і що тепер довкола нього відбувається. Він мусить  подолати всі перешкоди і пройти всю путь до кінця, якою б звивистою та небезпечною вона не була.

Варто зазначити, що детектив Маттеус – не герой-одинак. У кожному з романів є люди, які йому сприяють і допомагають, які підтримують його. У кожному без винятку романі поруч із Маттеусом перебуває вірний друг. Він не лише виручає Маттеуса, коли виникає потреба, але й докладає всіх зусиль, щоб урятувати його в критичній ситуації, як це, скажімо, має місце у фіналі роману “Palladion”.

Ще варто відзначити, що фінальні сцени становлять виграшну особливість романів Руді Мартіна. Автор до останку зберігає інтригу і лише у фіналах прояснює увесь попередній перебіг подій. Отож його фіналам притаманні гострота, емпатія, фабульна напруга і подекуди демонстративна неоднозначність. Зокрема всі ці риси перехрещуються у фінальній частині роману “Libero”, де зображуються події, про які в нинішній українській прозі не прийнято говорити або розповідати. Фінал у “Libero” межує з альтернативністю і провокативністю художнього зору. Хоча хто сказав, що провокативності немає місця в літературі?

Наразі зрозуміло одне. Три гостросюжетні твори Руді Мартіна вже утворюють тематичну романну серію, позначену своїми внутрішніми законами. А судячи з назви цієї серії, детектив Маттеус і надалі залишатиметься її протагоністом.