Збірка віршів Вікторії Рутковської «Я жива!» постала завдяки зусиллям Ольги Василівни Рутковської. У такий спосіб осиротіла матір вшанувала разом із рідними, друзями та колегами пам‘ять про Вікторію, душа якої  після тривалої тяжкої хвороби відлетіла до Ирію 19 березня 2020 року.

Започатковується книга-спогад про Вікторію Рутковську – режисерку масових заходів, дослідницю і популяризаторку українських народних традицій, обрядів, пісень, журналістку, поетесу – ґрунтовним словом до читача «Життя й поезія – на вістрі почуттів» Михайла Сороки, головного редактора часопису «Волинь моя», заслуженого журналіста України.

Окреслюючи грані творчої особистості Вікторії та її життєвий шлях, Михайло Сорока наголошує, що саме «симбіоз української та польської крові утворив своєрідний генотип, у якому поєдналися різні ментальності, характери, норови і чесноти родини» (с. 5). Окрім того, автор вступного слова у підрозділі «Дивуюсь світу, як дитина, бо кожна мить – це відкриття», спираючись на автобіографічні замітки Вікторії Рутковської [«Пишу в різних жанрах, дещо перекладаю… Палітра моїх поезій надзвичайно різнобарвна. Тут інтимна і громадянська лірика, картини природи і філософські роздуми; жінка, друзі, родина, школа, пісня, джаз, класична музика. Свої вірші присвячую славетним особистостям минулого і своїм сучасникам…» (с. 10–11)], характеризує тематичний спектр її віршів, що представлені у книзі «Я жива!».

«Вона захоплюється мовою», «заворожена українською піснею», «адресує… вдячні рядки своїй мамі»; у громадянській поезії «прокладає… єднальний місток між героями двох поколінь… Тими, хто в сорокові роки минулого століття були "лісовими хлопцями" в   Українській повстанській армії, і тими, які безстрашно вийшли на Майдан у дні Революції Гідності на рубежі 2013 – 2014 років» (с. 10–11). «Особливо їй люба весна», також «її чарує осінь»; є «романтичні вірші, інтимна лірика», «у музиці вона віддавала свою прихильність джазу», «а з музичних інструментів вона віддавала перевагу гітарі» (с. 12–13). Любов‘ю до життя й оптимізмом пройнята «її філософська лірика»; «один із розділів цієї збірки присвячений перекладам (переспівам) віршів мексиканських поетів», також є «цикл духовних поезій (переспіви Псалмів)» (с. 14–15).

Якою ж постає поетична мова Вікторії? Розглянемо на прикладі творів розділу «Музика в душі моїй звучить. (Музика. Джаз)».

У вірші «Mezzo forte» «Дорога. Ніч. У зорях небо / Машина і чуттєва злива» звучать як «музичні лабіринти» з «гучних акордів», «Секунди, терції і квінти» (с. 140), тобто стрімка поїздка крізь міста й дощі сприймається поетесою як життєві лабіринти, що наповнені запальною (мezzo forte) мелодією. Саме таке оптимістичне світосприймання й було притаманне Вікторії Рутковській.

У вірші «Від прими до октави» крізь своєрідну абетку музичних термінів (прима, секунда, терція, кварта, квінта, секста, септіма) поетеса пояснює «зміст існування і життєву суть», тобто у гармонії октави вбачає відбиття людського буття.

Своєрідними одами джазу звучать рядки творів «Де народжується джаз», «Джаз», «Джаз зі смаком кави», «Джаз і місяць»,«Open air», «Щось надзвичайне, щось містичне»:

В кожній ноті, в кожнім такті –

Настрій, почуття, характер.

Світ завмер, мов на причасті.

Щастя є. У джазі щастя! (с. 147)

Джаз – це потік енергетичний

З насиченими кольорами,

Таємний ритуал, містичний,

Тонка чутлива панорама. (с. 167)

Про всеохопну місію музики у своєму світовідчутті авторка наголошує у вірші «Музика в душі моїй звучить»:

Музика – це духу торжество,

З просторів у простори – падіння.

Звуками пронизане єство –

Смерть душі і диво воскресіння. (с. 149)

У віршах «Сім нот», «Розклади мене на ноти» метафора нот звучить то як гармонія світу, то як еротичний акцент:

В межах тіла, рук і рота

Розклади мене на ноти!

На акорди, на співзвуччя.

Я заграю жваво, гучно! (с. 152)

Виписуючи музику своєї душі, Вікторія Рутковська послуговується музичними термінами [«від гам, акордів, інтервалів…» (с. 151); «взяла тональність ля мінор» (с. 161); «А ось andante graciozo» (c. 168)]; назвами музичних інструментів (скрипка, гітара, рояль, кларнет, альт, саксофон), музичних жанрів (соната, ноктюрн, сюїта). У своєрідний спосіб поетеса створює авторський музичний паралелізм (подібно до пейзажного паралелізму в народній творчості, яку Вікторія Рутковська добре знала) і переконує, що Музика – її пристрасть і суть.

Також іноді трапляються авторські неологізми («лю-блюз» – любові блюз). У декількох творах поетеса «переказує» поетичними засобами звучання симфоній, наприклад, Моцарта:

Аndante, Аndante і знову Аndante…

Здається, печалі не буде кінця…

І котяться звуки, немов діаманти,

І падають рясно у щирі серця…

…………………………………………

Фінальна частина – allegroassai.

Добра перемоги, мотиви палкі.

Барвисті пасажі у небо злітають…

Я слухаю «Зальцбурзьку» через віки. (с. 169)

Чи твори Йозефа Гайдна:

Скрипки, альт, віолончель

Ніжно звуками легкими

Нам малюють акварель, –

Так й поет складає рими. (с. 174)

У спогадах рідних та друзів, земляків, членкинь жіночого Клубу «Волинянка» (розділ «Іди шляхом життя щасливим і пам‘ятай, що я була»), вміщених наприкінці книги, образ Вікторії (Рути, Рижульки, рудоволосої Музи, дзиґи-златовласки, Сонечка) постає як образ життєрадісної, творчої, активної сучасної жінки-українки, світлої людини. Ці своєрідні прикінцеві акорди споминів довершують портрет поетеси Вікторії Рутковської, що так завчасно відійшла у засвіти:

«Вікторія була легкою у спілкуванні, мала веселу вдачу, бажання прийти на допомогу друзям, землякам» (с. 477).

 «Була вона якоюсь особливою, небуденною: щира усмішка на устах, щирий погляд вдумливих очей… і вишиванка, яка дуже личила їй. До речі, одягала її Вікторія і в свято, і в будень, бо була вона справжньою донькою свого українського народу, який палко любила» (с.471).

«Що мене навчила Вікторія? Бути оптимістом, жити сьогодні і зараз… Ділитись усім, що вмієш, знаєш, чим можеш допомогти…» (с. 484).

…Попри сумну подію, що спонукала до видання збірки віршів Вікторії Рутковської «Я жива!», книга випромінює оптимістичну, світлу, гармонійну енергію поетеси, яка була залюблена в складну гармонію Життя…