Володимир Нікітенко. Тортик, «Тайфун» та Сьоме Життя Біди Тетянівни. – К.: ДІПА, 2021 

Розпочати варто з цієї пригодницько-фантастичній повісті, адже справи у ній – на відміну від наступних книжок добірки - не складаються вже на самому початку. Уявіть собі, канікули у самому розпалі, батьки купили новенький велосипед, єдиний на все село, а тут улюбленого песика Тортика збила машина, друзів загнали додому, ще й на ставку побили якісь заїжджі. І навіть якщо ви — найхоробріші відчайдухи в світі, озброєні найкращими патиками й оточені безліччю вірних друзів – братів Гуменюків і худющого, як драбина, Дімона - вам усе одно не впоратися без допомоги звичайнісінької... «Саме так — Старовойт Біда Тетянівна звали цю волоцюжку, - згадує малий оповідач. - Ну, тобто кицьку. Про це вона повідомила одразу після того, як поцікавилась життям Тортика. Чесно кажучи, я й першої фрази не очікував, але, назвавшись, вона, очевидно, вирішила остаточно мене добити. Я все ще в паніці жадібно хапав повітря, вишукуючи поглядом Дімона, але, схоже, і він, і повітря стали суперрідкісним природним явищем». Тож перевівши дух, читаймо далі про пригоди на канікулах, які цього року виявилися просто фантастичними для всіх учасників цієї неймовірної історії. Тим паче, що жодний песик, виявляється, при цьому не постраждав, але раптом почувся гуркіт вантажівки, все замигтіло і, схоже, перед вже готове розгорнутися те, про що писали на афішах міського кінотеатру каліграфічним почерком: «широкоформатний гостросюжетний фільм»! Тобто, звичайно, крута повістина.

Софі Ґрін. Поткін і Стаббс. Книга 1. – К.: Рідна мова, 2021 

Головна героїня цієї історії Ліл Поткін живе в похмурому місті Пеліґан і мріє займатися журналістськими розслідуваннями. Якось Ліл, гаючи час у залі очікування на автобусній станції, натрапляє на дивного сумного хлопчика і пригощає його гарячим шоколадом. А прокинувшись вночі, бачить його у своїй кімнаті. Спершу хлопець не хоче казати, хто він і звідки взявся, та зрештою зізнається: він - привид, і йому потрібна допомога Ліл. Адже дівчинка - єдина, хто бачить його. Тож згодом Ліл Поткін і Нед Стаббс прагнуть дізнатися, що ж трапилося з Недлі торік, коли він безвісти зник із сиротинця. Друзі звертаються по допомогу до Ейба Мендрела - детектива на пенсії. Ейб погоджується розплутувати справу Стаббса, якщо Ліл допомагатиме йому в пошуках небезпечного злочинця, який уникнув правосуддя. Насправді це чтиво, яке зацікавлює і незвичним сюжетом, і психологічною напругою, і «дорослим» вирішенням проблем, яких виявляється без ліку у цій захоплюючій історії. 

Френсіс Ґрінслейд. Дорога Рудої Лисиці. – К.: Рідна мова, 2021 

Героїня цієї книжки, тринадцятирічна Ліна на прізвище Лисиця вирушає з батьками в мандрівку своєї мрії — до Великого каньйону. «Цього разу я здебільшого схилялася на бік тата, бо пригоди в родині любила саме я 1 ніде правди діти, зазвичай у тата не лежала душа до пригод. Коли мама була в доброму гуморі, вона пояснювала це тим, що він багато працює і багато ходить на роботі, доставляючи поштові замовлення, тож у вільний час просто хоче, щоб ноги перепочили. Коли ж мама, як вона. сама казала, «мала муху в носі», то говорила, що раніше тато був значно веселішим і що він завчасно постарів». І все було добре та весело, аж поки GPS-пристрій її тата завів їхню автівку на глуху лісову дорогу. Події стають драматичними, коли машина ламається і спочатку тато, а потім і мама вирушають по допомогу й не повертаються. Ліна намагається вижити — без харчів, без прихистку, геть сама в неозорому глухому лісі. Тож перед нами сучасна робінзонада, динамічна, повчальна та водночас щемлива. Психологічна підліткова драма, в якій озвучено думки та настрої юної дівчини, котру не балувала доля. Посібник із виживання в дикій природі. Все це ви знайдете в захопливій книжці канадської письменниці Френсіс Ґрінслейд, яка знається на тому, про що пише. 

Петро Антип. Велика казка про маленького хлопчика. – К.: Наш Формат, 2021

Автор цієї казки — відомий український скульптор, архітектор, художник, громадський діяч, який наразі ще й у прозі розкриває свій оригінальний світогляд. Його тексти - це вилиті у формі казки-притчі розмисли митця про людину і світ, про становлення юної особистості, про одвічну боротьбу добра і зла, яка не припиняється ні на хвилину, і про те, яким важливим є ненастанний пошук гармонії у Всесвіті. ««Сонце біжить золотим колом. Квіти розцвітають на квітах. Зірки йдуть до ночі, а біла хмара мандрує попід небесами. Річка, хоч би які загати їй ставили, все одно знайде дорогу до моря, — чуприна Хлопчика ставала дибки від думок. — Щоб стати Велетнем, треба зробити щось значущо велике. Чи, може, достатньо залізти на гору або на дуба, щоб стати здоровенним? А Ліліпутам, мабуть, треба жити як комахам? Ні. Певно, навпаки: серед комах я буду Велетнем, а на дубі — Ліліпутом. Треба хутко бігти, поки небо низенько над землею. Поки я можу взяти Сонце в руки, тримати міцно, спитати, попросити. Місяцеві воно допомагає — напевно, допоможе і мені». 

Антьє Ціллат, Ян Бірк. Флечер. Примари геть - і шкереберть! – Х.: Віват, 2021

За сюжетом цієї захопливої історії, нарешті чемпіону з-поміж усіх детективів Флечеру випала нагода відпочити. Невже він таки стомився? «- Мосьє Флечерові необхідно негайно змінити обстановку, - кажуть йому. - Найкраще поїхати кудись до зеленої місцини, подалі від усієї цієї метушні, біганини та спертого повітря великого міста. Потрібна спокійна місцинка десь у селі, де він зможе перепочити від потрясінь, яких зазнавав останнім часом тут, у місті. Це була б ідеальна терапія для мосьє Флечера. Йому вкрай необхідно якнайшвидше відпочити та сповнитися енергією, бо це і є наразі запорукою одужання». Утім, він і сам давно мріяв як слід виспатися, тож вирушає за місто, подалі від набридливого шуму. Скунс-детектив зупиняється у прекрасному замку в чудовій місцині й так розслабляється, що не помічає очевидного: він тут не сам. Жахливий крик посеред ночі повертає його до реальності: будівлю заполонили примари! Що ж, доведеться відкласти відпочинок, бо Флечер береться до чергового розслідування.