Мабуть ще зі шкільних років люблю різні видання енциклопедичного характеру. З найбільших перше, що спадає на гадку – УРЕ (Українська радянська енциклопедія), еміграційна ЕУ (Енциклопедія українознавства). З новіших, виданих уже в незалежній Україні ЕСУ – Енциклопедія сучасної України та ВУЕ (Велика українська енциклопедія). Ну і як у цьому контексті не згадати знамениту онлайн-енциклопедію – Вікіпедію. За доступністю та універсальністю остання переважає усі вище згадані разом узяті, однак, зрозуміло, не дотягує за своєю академічністю.

Google, Wikipedia, без сумніву, є клондайком для різного роду пошуковців, але і не у всьому й не завжди. Є ще багато матеріалу не перенесеного в мережу й котрий можна віднайти лише на сторінках рідкісних неоцифрованих книг чи краєзнавчих видань. Україна та її історія є настільки великою, що «копати» до самих глибин не вистачить навіть усіх онлайн-ресурсів. Скажімо, якщо хтось хотів би дізнатись більше про ту чи іншу маловідому постать чи подію, то загальні й короткі відомості, котрі лежать доступно на поверхні, не задовольнять спраглого дослідника. Тому приходить уже докопуватись, що так сказати, до самих основ. Тим більше коли ідеться про ті або інші події чи постаті краєзнавчого характеру. Крім цього поділ за тематичністю та територіальністю значно спрощують такі пошуки. Тому для дослідників й взагалі різного роду любителів будуть дуже корисними окремі видання.

Власне одним із таких видань є бібліографічний довідник «Золочівщина. Постаті». Упорядником видання є священник та краєзнавець Юрій Юречко. «До однотомника, як зазначається в анотації, включено понад 1000 статей – коротких біографічних довідок про державних, політичних, релігійних, громадських, військових, господарських, культурних діячів, а також науковців, письменників, педагогів, лікарів, спортсменів Золочівського краю, які тут народилися, жили (або живуть), померли чи поховані».

Пропонована книга, пише у передмові упорядник, є першою спробою подати якнайбільшу інформацію про людей, які прославляли і прославляють Золочівський край. При написанні праці автором були використані його багаторічні дослідження, цілий ряд літературних джерел, а також інтернет-ресурси. Видання, скромно резюмує Ю. Юречко, не претендує на роль всеохоплюючої фундаментальної праці й може бути доповнене уточненнями читачів.

Золочівщина (та, що на Львівщині), без сумніву, як і інші куточки України, багата на ті чи інші, більші чи менші постаті. Поряд із такими «грандами», як Маркіян Шашкевич чи навіть польський король Ян Собеський у довіднику можна дізнатись й про інших менш примітних земляків, як минулого, так і сьогодення. Дуже добре, що до даного контексту уводяться живі чи, на жаль, загиблі учасники триваючої війни на Сході України. Не може не радувати також перелік учасників визвольних змагань з початку та середини XX століття. До прикладу подаються імена з Вікіпедії, зокрема, укладені мною – герої воюючої Глинянщини.

Не цурається упорядник й представників інших національностей, котрі жили чи діяли на Золочівщині. Передусім це стосується поляків. Як наприклад батько відомого Збігнєва Бжезінського Тадеуш - польський громадський і політичний діяч, дипломат, котрий народився у Золочеві.

Широким пластом подаються у довіднику постаті українських священників, як проминулих століть, так і сьогодення. Упорядник, об’єктивно, незважаючи на конфесійну приналежність подає інформацію, як про греко-католицьких, так і православних, останніх, зрозуміло, головно з другої половини XX століття. Щоправда, лише здебільшого за церковно-адміністративною організацією й можна визначити, про котру саме конфесію ідеться.

Не може не радувати також і включення до видання сучасних письменників, уродженців чи мешканців краю. Між іншим з поміж котрих, варто зазначити, чи не найвідомішою є постать Левка Воловця – уродженця Великої Вільшаниці, хоч і мешканця тепер іншого району.

І от несподіванка! Зрозуміло, багато любителів «гри мільйонів» знали, що відомий футболіст Андрій Гусін родом із Західної України, але от про те, що народився він саме у Золочеві, особисто я довідався щойно із даного видання.

Так, багатою є наша земля на тих, хто жив і живе не тільки для себе, або перефразовуючи героїв роману Анни Багряної, не тільки їв (чи їсть) та ходив (чи ходить) під себе. Зрозуміти це, очевидно, дано не усім, але той, хто крізь призму часу та досвіду зміг скинути із себе лантух міщанства, спроможний, певне, на щось більше, аніж тільки проживати свій час, безпутньо і беззмістовно й безслідно зникнути, так, як пише псальмопівець, що й місця не пізнати…