Неординарні статті та інтерв’ю Леоніда Григоровича читаються просто, з цікавістю, всі його аргументи – переконливі, а прогнози – напрочуд точні та проникливі. Однак, щоб так оригінально написати про складні речі, потрібно мати справді потужний талант і бути не просто професіоналом своєї справи, а мудрою і шляхетною людиною, яскравою особистістю!

Бо висновки, поради і прогнози публіциста Яковишина стосуються усіх сфер нашого життя (а для цього потрібно мати високий інтелект і синтетичне мислення), які кардинально відрізняються від пустопорожньої балаканини усіляких доморощених, напівосвічених політологів, здатних виголошувати лише тривіальні штампи і кавалки передвиборчого піару. Лукаві «провидці», що завше послуговуються цинічним принципом «хто платить, той і замовляє музику», уже, відверто кажучи, у печінках сидять і набридли нам, мов гірка редька. Бо скільки ж можна товкти воду в ступі на догоду якомусь олігарху?

Натомість аграрій Леонід Яковишин – людина самодостатня, він – сам собі господар, причому такий, якого поважають у Європі та Америці, адже успіхи ТОВ «Земля і воля» під керівництвом Леоніда Григоровича – дійсно феноменальні не лише для України, а навіть для розвинутих держав. Втім, очільник «Землі і волі», перш за все, дбає про людей, котрі мають достойні зарплати. Завдяки високим виробничо-фінансовим показникам, тут вдається  протягом двох останніх років платити чи не найвищу в Україні (!) орендну плату за земельні паї – 18 відсотків від нормативної вартості паю. Величезні кошти виділяються на соціальні потреби. Зокрема, майже 50 мільйонів грн.  торік витрачено на будівництво та ремонт доріг. І це – попри всі жахи нашої економіки, інфляцію, корупцію, політичну кризу. Всупереч усім обставинам!

Тож маємо справжнє диво, процвітаючу оазу в «пустелі» вітчизняної економіки. Адже «Земля і воля» – це підприємство майбутнього! І реальний приклад, чого можна досягнути завдяки вміло організованій праці, досвіду та соціальній відповідальності перед людьми. Причому Леонід Яковишин дуже відверто розповідає про складові такого небувалого успіху, по суті, не робить якихось секретів з діяльності сільгосппідприємства; така інформація – цілком доступна, прозора і спонукає до аналітичних роздумів.

Головне, про що б не говорив у своїх книгах публіцист Яковишин, він робить це компетентно й правдиво (до найменших дрібниць!). Це – погляд справжнього патріота України, небайдужої і совісної людини. А в поєднанні з непересічним талантом публіциста – такі книжки варті того, щоб їх читали мільйони наших громадян. Тож я щиро переконаний, що їх потрібно вивчати в наших університетах, як золотий фонд нової вітчизняної публіцистики – гострої, принципової, об’єктивної, переконливої, проникливої, здатної, попри всі негаразди, достукатися до сердець громадян і вселити надію, що ми здатні вистояти навіть у такій, здавалося б, патовій ситуації, і гідно відбутися, як українська нація та дійсно незалежна держава.

Взагалі, ще давній філософ запевняв, що кожен народ заслуговує на того правителя, якого має. Як на мене, саме з можновладцями нашій державі не поталанило… Натомість, аналізуючи неймовірно точні прогнози Леоніда Яковишина, його послідовну державницьку позицію, суперпрофесіоналізм та людські риси (розум, порядність, працелюбство, наполегливість, чуйність), можна не сумніватися: якби в 1991-му Україну очолив саме такий лідер, як Леонід Григорович Яковишин, зараз усі ми б жили в розвиненій та заможній державі. Яка б не те що не поступалася за своїми економічними показниками сусіднім Чехії, Польщі та Угорщині, а значно б випереджала їх. 

Адже фактично ціле десятиліття (!) виявилося фатально втраченим для України через недолугі рішення «безголових», безвідповідальних чиновників – болісно вражають, зокрема, такі справедливі слова публіциста Яковишина: «Урядова політика стосовно вітчизняного тваринництва набагато страшніша, ніж існуючі в природі всі види чум, разом узяті». Як влучно сказано!

Автор публікацій Леонід Яковишин – «не професійний політик, але він добре знається на політиці, фахово відвіює з неї полову разом із цинічною брехнею й панельною продажністю. Раціонального зерна залишається мало, але саме воно розкриває людям очі на реальні події в суспільстві, вказує шляхи виходу з негідної ситуації, – наголошує упорядник і редактор двох книг «З нестихаючим сердечним щемом» Григорій Войток. – Важливими цими шляхами й статті називає: «Щоб не бути бидлом, треба зробити все, аби влада не була бидлом», «Коли гроші говорять, то правда мовчить», «Доля України – не в Євросоюзі, а в своїй економіці», «Найстрашніше зло – невігластво», «Ума-розуму й за океаном не купиш» тощо».

До речі, всі свої публікації публіцист друкує спочатку в обласній газеті «Чернігівщина», отримуючи багато відгуків від читачів. Бо проникливі слова Яковишина викликають значний резонанс. Тому, на прохання людей, ці його публікації з’явилися на провідних всеукраїнських порталах та в соціальних мережах. І тут вони – теж популярні, що вкотре доводить: талановита людина – талановита в усьому!

Я також не раз читав актуальні статті та інтерв’ю Леоніда Григоровича, однак зібрані в двох його чудових книжках, у хронологічній послідовності, ці тексти вражають своєю україноцентричністю, дивовижною далекоглядністю, ґрунтовним фаховим аналізом та глибокими філософськими узагальненнями.

Дуже хочеться, щоб таких українських книг було нині якомога більше!