Re: цензії

Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета
09.11.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Про «Щоденник Пилата»
05.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, мов цвяхи, вийняті з долонь
Пароль до вирію
30.10.2024|Михайло Жайворон
Воскресіння у слові
30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
«Хотіла б я піснею стати...»

Re:цензії

11.11.2018|22:16|Оксана Шипош, Львів

«Принц України» — незвичний і незвичайний

Тимур і Олена Литовченки. Принц України: історичний детектив. — Харків: Фоліо, 2017 — 316 с.

Цю книжку я придбала минулого року на Львівському книжковому Форумі, а заодно й автограф попросила в автора, який щойно підійшов до стійки Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

Беручи в руки художню книжку, я прагну поринути у вигаданий світ і на кілька годин чи днів відволіктися та забути про проблеми реального життя. Цей роман зовсім інший, він сильно відрізняється від усього, що я звикла читати. Ще до початку Форуму я бачила буктрейлер на Фейсбуці, знайомилася з анонсами, тому знала, що в романі описується життя реальної людини, яка жила в ХХ столітті й була відома у певних колах української діаспори.

Ще зі шкільних років я ненавиджу читати біографії. Але книжку вирішила придбати з кількох причин. По-перше, ця сторінка нашої історії зовсім не згадується в шкільних підручниках, а я маю звичку заповнювати прогалини своєї освіти. По-друге, ідея монархізму в Україні, для мене особисто, залишилася в глибокій древності, десь у Галицько-Волинському князівстві, разом з нашим єдиним офіційним королем Данилом. По-третє, я дуже тішуся, що в нас розвивається художня література, і незважаючи на обмежений сімейний бюджет, намагаюся купляти й читати літературні новинки. І на останок, з одним з авторів — з паном Тимуром я трохи знайома особисто, а в мережі ми дружимо вже кілька років.

Попри заявлений жанр — авантюрно-пригодницький детектив, — книжка вийшла солідною та ґрунтовною, з архівними фотографіями та детальною хронологічною таблицею в кінці. Цілком згодиться для підготовки до ЗНО. Читала я її довго, кілька місяців, по одній-дві глави за раз, з перервами на кілька тижнів. Не знаю чому. Може тому, що події ХХ століття в моїй свідомості ще не стали історією, вони ще живі, реальні. А реальність надто болюча, щоб про неї читати відсторонено, її ще довго доведеться пропрацьовувати на сеансах психотерапії.

Я розумію, що написати щось захоплююче про реальну історичну постать важко, особливо, коли ця людина жила чесно і дотримувалася моральних принципів. Про пияків, наркоманів чи ловеласів писати значно легше. Та й життя не дотримується літературних схем і поняття «зачин», «кульмінація» й «розв’язка» не завжди йдуть послідовно. А ще є довгі роки, а то й десятиліття абсолютно буденного життя, ніякими особливими подіями не позначеного. Цікавими в реальності бувають тільки короткі моменти.

Тимуру та Олені Литовченкам вдалося зайти історичного персонажа, в житті якого було дуже багато захоплюючих ситуацій. І не тільки у нього одного — решта героїв теж мали багато пригод і карколомних поворотів долі. Кожному з них довелося неодноразово поставати перед моральним вибором і приймати доленосні рішення. Мені, як психологу, трохи забракло описів внутрішніх переживань героїв у всіх цих складних обставинах.І ще одне: всі персонажі говорять надто чистою й однаковою літературною мовою. В побуті живі люди так не розмовляють, особливо коли хвилюються. Комсомолка з Харкова й офіцер ваффен-СС з Галичини будуть по-різному формулювати думки. І в різному віці, який припадає на різні епохи й країни, людина теж трохи по-іншому говорить. Мені тут чомусь згадалися перші фільми, дубльовані українською: вони сприймалися дивно, бо герої теж говорили надто правильно.

Я свідомо не переповідаю тут сюжет книжки, бо хочу, щоб ті, хто чтатиме мій відгук, захотіли прочитати й сам роман, занурюючись в усі перипетії, проживаючи життя героїв як власне.

Закінчення книжки, хоч і трагічне, але не залишає після себе негативного післясмаку, що «все пропало». Так, можливість встановлення спадкової монархії в Україні відійшла на другий, якщо не на десятий план, бо рід останнього гетьмана залишився без офіційного нащадка та спадкоємця. Але сама ідея монархізму лише тихенько зачаїлася в умах певної кількості патріотів до кращих часів…

До речі, ця книжка — практично готовий сценарій для солідного байопіку. Треба тільки знайти продюсера і режисера.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року
30.10.2024|14:38
У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
30.10.2024|13:44
10 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
28.10.2024|13:51
Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024


Партнери