Re: цензії
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
- 07.03.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівСтудії слова єднання
- 07.03.2024|Василь ДобрянськийГроші пахнуть пригодами
- 06.03.2024|Валентина Семеняк, письменницяМайбутнє за вогнярами і мальвенятами
- 03.03.2024|Ігор ЗіньчукМоя правда
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Кринична вода» буває тепла
Горбатюк В. "Кринична вода": збірка оповідань — Київ, Видавництво “Брайт Стар Паблішинг”, серія “Теплі історії”, 2017. - 127 с.
Горбатюк Василь Іванович мій земляк і я горжусь цим, бо його твори захоплюють з перших рядків. Він народився 1 січня 1956 р. в с. Гнатівці Хмельницького району Хмельницької області. Закінчив Кам´янець-Подільський педагогічний інститут у 1981 р. Нині – директор Хмельницького літературного музею, голова обласної організації Національної спілки письменників України. Лауреат премій: Хмельницької міської ім. Б.Хмельницького (2001 р.), обласних – ім. М.Годованця (2004 р.), ім. Г.Костюка (2005 р.), Всеукраїнського конкурсу оповідання “Що записано в книгу життя” (2003 р.). Член Національної спілки письменників України з 1984 року.
Це якщо коротко про віхи із життя та здобутки, але я завжди вважаю, що краще ніж твори, нічого про письменника сказати не може. Ні здобутки, ні грамоти, ні медалі. Хоч, звісно, у цього письменника (я впевнена) вони заслужені.
Найновіша збірка “Кринична вода” складається із оповідань, що відображають як і старе, майже нами забуте життя, ще за Радянського Союзу, так і нове, сьогоднішнє. Це, зазвичай, історії, що їх оповідає маленьких хлопчик, ну нехай він змінює ім´я, трішки підростає, закохується, чи змінює зовнішність. Але через це усе проглядається маленький Василько. І як він йде до Малих Млинів, пішки, а повертається на конях, і як він чекає весну разом із шпаківнею на дереві, і як збиває ластів´їне гніздо, і як дзвонить до вовка... Таке відчуття, що до тебе у клас прийшов новенький. Такий маленький із допитливими великими очицями і він, якось після уроків, розповідає тобі свої історії. Історії із власного життя. Такі відверті та душевні, що аж самій навертаються сльози від тих його «Вилечу — і щодня прилітатиму. Як ці ластів´ята!».
Потім у нього з´являється пес, аж три пси — Рекс, Пірат і Пірат другий, і він тобі розказує про їхні характери й про їхнє собаче життя. А далі він приходить рідше, бо вже біжить із хлопцями до ставу, попередньо забігши на свинарник, де виспівує Валя, а потім він, старшокласник, перестає зважати на те навчання і на ту математику, бо ж у селі є Рада, Радислава, яка зачарувала його серце й душу. І вже “здається, що то не сонце — то моє серце пройшло крізь густе хмаровиння”. А потім... Що потім? Кінець світу? Ні, то просто наступне кохання. Вже доросле, але таке ж тендітне, як та павутинка, дмухнеш — і все. Та ні, кожен кінець — то початок чогось нового. Як і в оповіданні “Кінець світу”. А далі лише глина, яка чекає у селі біля хвіртки, чекає і ніколи не закінчується, бо на то є свої (відомі лише тим, хто прочитає книжку) причини.
І ось перед тобою вже сидить дорослий чоловік із маленькими вусиками та в окулярах (сам Василь Горбатюк) і веде далі свою розмову. Розказує історію про рибу та бабу Петруньку, про оселю під червоним дахом... Про все, що сьогодні показали по сільських новинах. І все то так тихо, спокійно, лагідно, без повчань та нарікань. І від того так тепло-тепло на серці. Чи то, бо “Теплі історії”? Чи то, бо така Людина? А може, то таке життя тепле, варто лише прочитати “Криничну воду” й це зрозуміти?
Коментарі
Останні події
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві
- 27.02.2024|14:06«Книжка року’2023»: оголошені результати рейтингу
- 21.02.2024|13:57Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
- 21.02.2024|13:0211 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»