Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Яблучний запах у слові»…
Літературна критика стає анахронізмом. Принаймні, в Україні. Ніхто нікого не слухає. Всі на своїй хвилі. Тому зникає бажання писати про книжки. Висловлювати свої зауваги чи побажання. Хоча для мене це не є проблемою, бо й надалі пробую розмовляти з автором, особливо, коли він – потенційний автор - до такої розмови надається.
Ірина Мельник з Рівного ще 2012 року видала свою першу поетичну книжечку «Віками зшиті слова». Чомусь я її пропустив, а можливо просто не бачив. Так чи інакше, але вірші Ірини Мельник для мене тоді не стали відкриттям. Має рацію Василь Махно, в якомусь з інтерв’ю твердячи, що для сприйняття поезії потрібні тонші матерії. Але суть полягає не тільки в тонкощах матерії, але й тонкощах авторського відчуття.
Нова поетична книжка сприймається як художній альбом. Якісні художні ілюстрації Надії Каламєєць і дизайн Георгія Трохима перетворили книжку в мистецький проект.
Щодо віршів, то вони гармонійно виповнюють цей альбом відчуттями, настроями, переживаннями ліричної героїні. Тематичне різнобарв’я книжки очевидне: від інтимного вірша до віршів, викликаних українсько-московською війною (але у віршах немає буквалізму і натуралістських картин війни, - тут інший підхід – настрій тривоги і переживання) до віршів медитативно-філософського характеру.
Верліброва складова віршів плавно переплетена з римованою традицією. Чимось форма віршів наближується до народних дум, з їхньою ритмічністю, фольклорними вкрапленнями і переходом на прозові ритми.
Але все дуже органічно, нічого зайвого у таких структурі вірша немає. Все витримано на рівні естетичного такту і смаку.
Своєрідне обрамлення книжки складають вірші про Париж – « Париж» (с.4) і « Ти –Париж» (с.94-96), який, до того ж, подається в перекладі Катерини Черакаєвою французькою. На початку року Ірина Мельник робила презентацію цієї книжки для української спільноти в Парижі. Можливо, для цього проекту і були написані ці вірші.
Хоча урбаністичний контекст книжки є визначальним. Але знову є таки, тут не стільки подається місто як архітектурна пам’ятка, як відтворення своєрідної настроєвості міської культури.
Кожний вірш сприймається як живописне настроєве полотно. А ще колоритні метафори, які врізаються у пам´ять: „ Всі пальці у поля до сліз забинтовані житом “ („ Париж“); „ Серце з кришталю і терпкість грушково-дорослих розмов, // Дякую, мила, за яблучний запах у слові “ („ Яблучний запах у слові“); „ Наші руки по лікоть обтяжені осінню й степом “ („ Ми поети німі“) та ін.
Загальний настрій книжки – якоїсь глибинної пастельної туги, навіть у тих віршах, де є відголоси війни:
Я завжди хотіла, щоб в мене був брат,
Щоб він дарував мені квіти,
Щоб оберігав від дощів і від втрат,
Щоб захистком був у цім світі („Мій брат“)
Завжди цікаво спостерігати як з віршописця виростає поет (як з личинки метелик). Не всі проходять цей шлях. У всіх - ріжні причини невдач, тільки прорив видається подібним. Але оця молода жінка - Ірина Мельник, знайшла власну інтонацію, несподівано легку і тремтливу, мов звук павутинки...
За півроку півкроку ступаю навшпиньки
Листям босим в кленову осінь,
А дитятко-гарбузик набрало у жменьки
Сонце-яблук, небачених досі.
Я вдихаю ковтками хрипкі хризантеми,
Дощ полився у серце зі сита.
Зиму, весну і літо ми разом пройдемо,
Восени разом будемо жити"
(„Улюблена“)
Коментарі
Останні події
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля