
Re: цензії
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
Видавничі новинки
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
Re:цензії
На розстанях грізного часу
Іван Корсак. На розстанях долі. К.: Видавництво «Ярославів Вал», - 2017.
Його плоть розривали зубами на частинки, об душу точили гострі кігті. Ставили на коліна, топили в болоті неосвіченості і спалювали, мов суху деревину. Доводилося шукати союзників серед ворогів і кричати від болю, спричиненого другом. В українського народу не було багато опцій, але всі вони зводилися до однієї мети – збереження національної незалежності і самосвідомості.
В романі Івана Корсака «На розстанях долі», який недавно вийшов у Києві, зображено людей, які залишили помітні сліди на фрагментах історії української держави. Ці постаті спробували на смак усі «солодощі» радянської системи, нацистської окупації, польсько-українських сутичок. Наявність великої кількості сюжетних ліній допомагає краще усвідомити особливості епохи, поринути у внутрішній світ різних представників національної інтелігенції, які відіграли роль своєрідних поводирів, наставників, світляків у темряві війни.
Тараса Бульба-Боровець, Павло Шандрук, Федір Богатирчук, Борис Балінський – імена відомі, забуті або незнані. Я прожила сторінки роману разом з ними: слухала слова присяги отамана Тараса Бульби перед вояками Української повстанської армії, рятувалася і помирала від поранень на фронтах, проходила крізь допити і муки концентраційних таборів.
Під час Другої світової війни український народ опинився на межі протистоянь двох великих тоталітарних систем. Це роздоріжжя не залишало права на вибір – стояти у центрі поля бою і залишатися нейтральним гравцем неможливо. «Ти зараз на розстанях, – думав Шандрук, – складніших, ніж у казці, й маєш прийняти рішення. Відмовишся – німець тебе згноїть, хоч то ще не найстрашніше… А погодишся – ім’я твоє прокленуть навічно совіти, зватимуть зрадником тої держави, громадянином якої ніколи не був і воював затято проти неї на своїй споконвічній землі, спаплюженій пришельцем диким зі сходу, зватимуть тебе запроданцем; і не тільки клястимуть за співпрацю з нацистами, навіть по смерті каміння летітиме тобі вслід, і на могилу
твою плюватимуть…».
Історичні події у романі захоплюють особливою чіткістю та збереженням духу епохи. Від деяких фактів і подій – мурашки по шкірі: «То було незнане й нечуване досі видиво, як живі факели з неймовірно болісним, передсмертним криком металися по дорозі й пробували рятуватися на узбіччях, качаючись в куряві або розбігаючись вусібіч, марно шукаючи воду для порятунку… Міську в’язницю теж було спалено, і так само з живими людьми всередині…».
Серед різноманіття сюжетних ліній і долей знаходить своє місце і кохання. Віра та Григорій – це окремі люди, серед тисячі інших людей, які, проходячи крізь фізичні і душевні тортури, насичують свій світ величним почуттям. Це підтверджує силу, незламність і життєлюбство українців.
Кожен герой несе в собі частинку нашої держави, навіть маленька Надійка, що народилася і покинула світ як символ високого почуття. Кожна особиста історія – це історія всього народу, саме тому Тарас Боровець вирішив написати книгу «Армія без держави».
Після війни багато борців за волю України змушені були емігрувати, щодня обливати своє серце кров’ю через тугу за рідною землею. Але ми зараз маємо незліченну кількість можливостей для того, щоб зберігати історичну пам’ять, шанувати минувшину, прославляти національних героїв, зокрема, тих, чия доля описана на сторінках роману Івана Корсака.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone