Re: цензії
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Відпусти… і знайди
Ольга Лілік. Спогад. – Львів: Кальварія, 2010. – 120 с.
Невеличка за обсягом повість (120 с.) із лаконічним зображенням на скромній обкладинці, на четвертій сторінці котрої замість анотації – стислі рядки зауваження читачеві: «Спогад» – книжка про «болюче, відверте і … дуже поетичне» повернення героїні у своє дитинство. Повість зацікавить читача передусім тим, що як у нього, так і в друзів, знайомих, цей незабутній період життя був наповнений не лише цукерково-тістечковими смаколиками та улюбленими ляльками, а, можливо, й пекучою гіркотою перця та плямами невідмивного мастила…
Спочатку – про стиль, тобто про те, як саме написано та яке враження може справити цей твір. Емоційна відрухова рефлексія: Автор «пише, як дише» – вправно синтезує простоту й легкосприйманість із поетичністю переносних значень, наповнених змістовністю й актуальністю проблематики.
Тепер докладніше – про що саме ця книжка. Насамперед про Любов у всій спектровій розмаїтості й повноті смислів цього поняття. А ще – про болісні історії людей, які невідь за які гріхи стають заручниками злої долі… Точніше кажучи – про «глухий кут», в котрий потрапляють герої, а також про внутрішні духовні резерви, що виводять іх із тої безвиході. При тому, мовлення автора-оповідача проміниться – без перебільшення – лексичними, фразеологічними, синтаксичними та стилістичними діамантами. От деякі з них: «Один за одним до мене сповзалися спогади, навколішках, з опущеними додолу сивими головами». «У березовому гаю безсоння, дерева дихають на повні груди за когось Іншого». «Дощ ще Непішов , але його вже Немає. Спогад про нього намочив ноги і залишив вологу у ніздрях». «Хмари падають долу і мокнуть у калюжах». «Тиша лягла пилом у кутках». «Музика заповзає в тіло і починає зосереджено розпилювати мене зсередини». «Ніч покликала мене на ім’я. І я пішла». Так із подібних поетизмів зіткано, фактично, весь текст повісті.
Декілька слів про сюжетно-фабульну лінію оповіді як замкнену в коло криву: одна дитина втрачає батьків, інша – знаходить…
Квінтесенція як провідна ідея, яку відчитує й формує сам читач: не ув’язнюй і не тримай у своїм серці пекучі болі пережитого… Відпусти їх, мов птахів, із клітки – най собі летять… І – врятуй іншу душу від подібних тортур, котрі пережила твоя душа.
Нині, за поширеною думкою дослідників, Україна має своєрідний ренесанс вітчизняної літератури, відтак читачеві пропонується величезний масив різноманітної книжкової продукції, а він, зазвичай, вже диференціює її, прикладаючи індивідуальний смаковий і рецепторний вимірювач: є асонанс (тут – перегук-відлуння авторового серцебиття з читачевим) – моє, нема – чуже. Відверто: для мене як читача, і дух, і літера Ольги Лілік – мої.
Чому раджу прочитати цю повість? Тому що її текст містить потенційну можливість відчути ні з чим не зрівняний спалах, подібний легендарному – «Евріка!» – коли людське і божественне, як два в одному.
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві