Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Про війну? Ні - ширше і глибше
Євген Положій. П’ять секунд, п’ять днів: роман. – К.: Нора-Друк, 2016. – 176 с.
Про що ця книга? Про трагедію виходу нашого війська з так званого. Іловайського котла? І так, і ні.
Вона – про щось значно більше, вагоміше… Сьогодні ж, як відомо, будь-хто з мереж може легко довідатись і загалом, і в деталях про будь-що. І тому інформації про Іловайськ більш ніж достатньо.
Навіть допитливому старшокласнику чи студенту зрозуміло, що наші втрати у цій гібридній війні – дорога платня за безпрецедентну українську толерантність і легковірність, тисячолітню оману й гіпнотичне сприймання потоків брехні північного сусіди про «братерство» та «єдину колиску слов’янських народів» тощо. На початку ХХІ століття, замріяні й заколисані, ми й не зчулися, як правителі того «братнього» народу позбавили нас війська як гаранта безпеки, анексували Крим, пів-Донбасу, й розпочали реалізацію плану знищення носіїв Української Ідеї, аби знову накинути на шию вільного народу колишнє колоніальне ярмо.
Так про що ж книга? Як її читати?
Прочитання завжди індивідуальне. Насправді, маючи в книзі й опис перебігу подій серпня 2014-го, і романічну художню образність, варто таки зосередитись на сприйманні смислів з двох джерел одночасно – авторського і свого власного… Хоча, сучасному гурманові від читання й цього замало. Йому кортить зазирнути в складний сакрально-еніґматичний простір нашого світу, в котрому молодим і здоровим українським воякам випало жити, боротися і … дочасно вмирати. Яка така інстанція (земна чи інфернальна) надає право одному народові грабувати, і вбивати інший народ, який не завдав йому жодної кривди? Чому підступні, зажерливі й брехливі, діючи активно й без вагань, здобувають значно більше, ніж чесні, толерантні і правдиві?
Дискурс-простір поточного часу змушує активно диференціювати значеннєву множинність на сегменти й розглядати кожний з них як матеріал для узагальнення й пошуку генотекстів (прихованих глибинних сенсів сприйнятих значень, що лежать на поверхні) й наступного їх прочитання як символічних представників чогось важливого, доленосного…
Осмислюючи образ Віталія Бойченкова, спливає в пам’яті афористичний вислів Богдана Смоляка: «Сонце не належить собі», а сіра непривітна порожнеча збірного пункту – б’є на сполох дзвоном Ернеста Гемінґвея, що калатає за кожним із нас…
А хіба ж не химерною суперечністю виглядає розбіжність повільності мобілізації зі стрімкістю наступу окупантів? Так само – столична безтурботність, гульня й жирування новітніх скоробагатьків – із пекельною косовицею смерті й нелюдською жорстокістю ворога, що нищить тих, хто потрапив у пастку оточення…
Цю книгу слід виносити на обговорення в читацьких клубах, молодіжних платформах, у студентських аудиторіях, спираючись на вищезазначені методичні підходи. Бо зміст і якість прийдешньої України кристалізується сьогодні. Гібридна свідомість мас породжує відповідні війни. Отруєна й засмічена свідомість мільйонів потребує дезінфекції й очищення від малоросійства…
Постать Юрія Косенка прив’язана бо болючого соціального явища – масової облуди-омани в гонитві за посадами й шахрайським накопиченням матеріальних благ. Навіть ціною зради колишніх однодумців… Внаслідок цього у соціумі витворюються хибні морально-етичні орієнтири і псевдоідеали.
Та все ж, гірка правда про нас – заблуканих у сутінках зневір, вагань і сумнівів – має таки обнадійливий промінець, що розростається, яскравішає дедалі більше, бо попри теперішню скруту, відчуваємо, що бойченкових як носіїв беззастережної відданості ідеалам Правди, Батьківщині стає більше і більше. І цю тенденцію не зупинити.
Коментарі
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ