У добу науково-технічного прогресу, перманентних цейтнотів і вічних дедлайнів найтяжчим видається приділяти час рідним і близьким. Особливо якщо це діти. Особливо у батьків-працеголіків. Але дозвілля з батьками, спільні ігри й читання завжди будуть важливими для нормального розвитку дитини. Бо жодні няні й жодні ґаджети ніколи не замінять живого спілкування малюка з татом і мамою. Саме для цього створено нову книгу Олега Чаклуна “Справжнє диво”. 

Сім маленьких казок — це по одному твору щовечора. Щоби за тиждень прочитати з дитиною книжечку, досить витрачати лише 15 хвилин щовечора. 

Казки Чаклуна будуть для вас:

- життєрадісними;

У казочці “Перший сніг” малюк разом із дівчинкою Євою переживатиме захват від зимових ігор, виліплювання сніговика, брьохання в снігу. А хлопчик із “Баранців” познайомить дитину з морем. 

- пізнавальними;

Разом із Павликом із “Веселки” дитя дізнається, як ловити сонячних зайчиків і що потрібно для того, аби побачити в небі веселку. 

- Я лише хочу спитати, чи живі наші гори?

- Хррр, - зафиркав Ібекс (так козли сміються). - Не знаю, я з ними не розмовляв. Зате взимку, коли вони сплять і їм сняться погані сни, вони перевертаються під сніговими ковдрами. Розкриваються — і їхні ковдри з гуркотом летять униз. А якщо вони перевертаються уві сні, то, певно, живі. 

Це — найкраще пояснення, яке я чула/читала, для дитини, чому сходять лавини. Дуже просто й водночас образно. 

- дотепними;

Дятел, який зажадав собі металевого дзьоба, а тоді не знав, як його позбутися, розвеселить будь-кого. 

- повчальними.

Той, хто читав бодай одну книгу Чаклуна, знає, що автор не міг обійтися без філософських роздумів. Тому в останній казці він розкриває лейтмотив усієї книги. У казці “Диво” маленький читач дізнається, де шукати чудес.

 Інші “плюси” цієї книжки: 

* Уживання пестливих слів: оченятка, кісочки, зубки, носик тощо;

* Традиційна композиція: зачин, основна частина, кінцівка;

* Лаконічність, відсутність елементів, які обтяжують сюжет: портретних характеристик, пейзажів тощо;

* Велика кількість діалогів, “живої” мови. 

Окремо слід відзначити неперевершені ілюстрації художниці Марти Кошулинської. У цю книжку можна закохатися, тільки-но взявши її до рук, уже за одні тільки малюнки (ані найменшої схожості з ілюстраціями до “Іскри” чи “Швейцарських казок” — сама лагідність). 

Чаклун уміє подавати буденні речі незвичайними, тож сюжети казок не є оригінальними, але сама подача досить ефектна. Усьому написаному маленький читач охоче вірить, бо ж усе це йому вже близьке, хоч, можливо, досі було недостатньо зрозумілим. Саме тому наратором виступає сам автор, дорослий, який готовий поділитися з дитиною своїм досвідом і знаннями. На сторінках книги оживають і гори, і море. Дитина то пірнає у яскраве літо, то насолоджується зимовою порою. Із творами Чаклуна малюк робить свої перші кроки у світ. 

У книзі такого об´єму дуже важко знайти “мінуси”. Тож їх нема. 

Якщо порівнювати “Справжнє диво” з попередніми роботами Чаклуна, то можна сказати, що письменник активно розвивається. Так, Чаклун урахував критику стосовно іноземних антропонімів. У його новій книзі всі персонажі мають українські імена. Це по-перше. По-друге, автор таки знайшов свою нішу. Підліткова проза — то не його (книга “Іскра” вийшла не досить удалою і з точки зору змісту, і з точки зору оформлення). Казочки для дошкільнят виходять у Чаклуна краще. 

У будь-якому випадку останнє речення у книзі закінчується трьома крапками. Тож продовження буде. Здається, натхнення і прагнення розвиватися у письменника не забракне, тож дуже скоро читач отримає нову порцію пригод і вражень.