Олег Чаклун. Справжнє диво: казки. Художник Марта Кошулинська. - К.: Фонтан казок, 2016. - 48 с., іл.
У добу науково-технічного прогресу, перманентних цейтнотів і вічних дедлайнів найтяжчим видається приділяти час рідним і близьким. Особливо якщо це діти. Особливо у батьків-працеголіків. Але дозвілля з батьками, спільні ігри й читання завжди будуть важливими для нормального розвитку дитини. Бо жодні няні й жодні ґаджети ніколи не замінять живого спілкування малюка з татом і мамою. Саме для цього створено нову книгу Олега Чаклуна “Справжнє диво”.
Сім маленьких казок — це по одному твору щовечора. Щоби за тиждень прочитати з дитиною книжечку, досить витрачати лише 15 хвилин щовечора.
Казки Чаклуна будуть для вас:
- життєрадісними;
У казочці “Перший сніг” малюк разом із дівчинкою Євою переживатиме захват від зимових ігор, виліплювання сніговика, брьохання в снігу. А хлопчик із “Баранців” познайомить дитину з морем.
- пізнавальними;
Разом із Павликом із “Веселки” дитя дізнається, як ловити сонячних зайчиків і що потрібно для того, аби побачити в небі веселку.
- Я лише хочу спитати, чи живі наші гори?
- Хррр, - зафиркав Ібекс (так козли сміються). - Не знаю, я з ними не розмовляв. Зате взимку, коли вони сплять і їм сняться погані сни, вони перевертаються під сніговими ковдрами. Розкриваються — і їхні ковдри з гуркотом летять униз. А якщо вони перевертаються уві сні, то, певно, живі.
Це — найкраще пояснення, яке я чула/читала, для дитини, чому сходять лавини. Дуже просто й водночас образно.
- дотепними;
Дятел, який зажадав собі металевого дзьоба, а тоді не знав, як його позбутися, розвеселить будь-кого.
- повчальними.
Той, хто читав бодай одну книгу Чаклуна, знає, що автор не міг обійтися без філософських роздумів. Тому в останній казці він розкриває лейтмотив усієї книги. У казці “Диво” маленький читач дізнається, де шукати чудес.
Інші “плюси” цієї книжки:
* Уживання пестливих слів: оченятка, кісочки, зубки, носик тощо;
* Традиційна композиція: зачин, основна частина, кінцівка;
* Лаконічність, відсутність елементів, які обтяжують сюжет: портретних характеристик, пейзажів тощо;
* Велика кількість діалогів, “живої” мови.
Окремо слід відзначити неперевершені ілюстрації художниці Марти Кошулинської. У цю книжку можна закохатися, тільки-но взявши її до рук, уже за одні тільки малюнки (ані найменшої схожості з ілюстраціями до “Іскри” чи “Швейцарських казок” — сама лагідність).
Чаклун уміє подавати буденні речі незвичайними, тож сюжети казок не є оригінальними, але сама подача досить ефектна. Усьому написаному маленький читач охоче вірить, бо ж усе це йому вже близьке, хоч, можливо, досі було недостатньо зрозумілим. Саме тому наратором виступає сам автор, дорослий, який готовий поділитися з дитиною своїм досвідом і знаннями. На сторінках книги оживають і гори, і море. Дитина то пірнає у яскраве літо, то насолоджується зимовою порою. Із творами Чаклуна малюк робить свої перші кроки у світ.
У книзі такого об´єму дуже важко знайти “мінуси”. Тож їх нема.
Якщо порівнювати “Справжнє диво” з попередніми роботами Чаклуна, то можна сказати, що письменник активно розвивається. Так, Чаклун урахував критику стосовно іноземних антропонімів. У його новій книзі всі персонажі мають українські імена. Це по-перше. По-друге, автор таки знайшов свою нішу. Підліткова проза — то не його (книга “Іскра” вийшла не досить удалою і з точки зору змісту, і з точки зору оформлення). Казочки для дошкільнят виходять у Чаклуна краще.
У будь-якому випадку останнє речення у книзі закінчується трьома крапками. Тож продовження буде. Здається, натхнення і прагнення розвиватися у письменника не забракне, тож дуже скоро читач отримає нову порцію пригод і вражень.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/09/05/154420.html
|
