Ця вічна тема торкалася й торкається сердець багатьох. І що нового в літературі можна сказати про нього? Але кожен майстер слова знаходить незаяложені сюжети, проникає в нюанси психології людини, підбирає потрібні слова.

Таким майстром є Дара Корній. Ця зірка засвітилась нещодавно на небосхилі української літератури, проте вже встигла обігріти своїм теплом багатьох читачів. Вона відкрила перед кожним, хто читає її романи, новий світ радості й болю, кохання й розлуки, життя й смерті у своїй творчості загалом і зокрема у двох романах – «Тому, що ти є» і «Зірка для тебе».

Яким є кохання у цих художніх полотнах? Відданим, міцним, як хороше вино, загартованим у труднощах. У першому творі таким є кохання головного героя Олександра до Оксани. Чоловік любив її з дитинства, навіть два його (невдалих) шлюби не могли стерти справжнього почуття. Він носив у школі її портфель. Нею жив, нею дихав, про неї думав завжди: «…він міг легко торкнутися кінчиками пальців її волосся, довго-довго дивитися, як вона спить, розмовляє, сміється, тужить, плаче. Це ніколи не набридало, так міг просидіти й вічність, тільки б вона поруч».

Одна спільна ніч стала великою подією для всього його життя. Це сталося пізньої осені, коли Оксана повернулася зі столиці додому в райцентр на Волині на похорон свого батька. На ранок жінка сказала Сашкові: «Ні, ми не просто переспали. Ми кохалися. А кохатися можна тільки з тим, кого кохаєш!». Ці слова повторюються авторкою ще раз наприкінці роману в спогадах чоловіка: вони дають надію на взаємність.І з цією надією він проніс кохання через роки й труднощі…

Найголовніше – це те, що йому випало (на жаль чи на щастя?) бути поруч зі своєю давньою мрією в останні миті її земного існування. Олександр рятує Оксану від самогубства, лікує її, доглядає. Вона помирає від онкозахворювання напередодні Різдва Христового в лікарні, де працює коханий Сашко. Якою ж є ця смерть, як Дара Корній зображає смерть у своїх творах? Оксана вмирає поступово, згасає, як свічечка. Кохання сильніше за смерть, але важко жити, коли знаєш, що дорогої тобі людини на Землі більше немає. Набагато легше жилось головному героєві, коли він знав, що ця жінка хоч і не його, проте жива: «навіть через відстані він відчував її густий щирий сміх, схожий на літню зливу за вікном при сонячному світлі, відчував запах любистку у волоссі та запах кави на кінчиках пальців. Яке то щастя присутність коханої людини у світі, присутність її в тобі, як того сонця, що хай воно навіть от зараз поза хмарами, але ж таки є…». У цій цитаті ми можемо спостерігати дві художні деталі, які стають наскрізними для всього роману. Це волосся Оксани із запахом любистку і пальці, які пахнуть кавою. Ці аромати стають знаковими для Сашка, вони вирізняють з-поміж усіх його кохану.

До рівня символу доростає троянда – образ іншої любові в романі. Кілька разів оберемок троянд дарує Оксані її чоловік – Владислав Брех. Образ королеви квітів набуває негативної конотації, коли ми бачимо, як її приносять після зради. Програє вона також і в порівнянні з волошкою. Такий тест влаштовує Оксана своїй донці Мар’яні: із заплющеними очима дівчина обирає волошку і «завалює» іспит на «бреховість», тобто свою належність до «вишуканої» родини Брехів. Вишуканої в лапках тому, що ніякий статус її членів не дозволяє себе поводити жорстоко стосовно ближніх і дальніх.

Владова любов до головної героїні спочатку теж віддана, він довго намагається здобутися Оксану, навіть тяжко захворіває, коли дівчина не відповідає взаємністю. Але ця любов нетривка, це вже не таке хороше вино, як кохання Сашка. У житті Оксаниного чоловіка з’являється інша жінка, якій він надає перевагу, бо вона більше пасує до його статусу.

У романі «Тому, що ти є» існують також інші любові – це «любов» Сигізмунда, батька Влада, до своєї секретарки Поліни. Це манія садиста, який залишає на тілі жінки страшні рани. Любов Поліни до лікаря Сергія, яка вириває її із жахливого кола залежності від мучителя. Але й тут поруч із коханням з’являється смерть. Ця смерть жахлива – маніяк Сигізмунд душить «кохану», яка насмілася від нього піти й почати своє життя.Смерть розлучає коханих і кожен із тих, хто залишився жити, по-своєму переживає її прихід. До речі, в романі не сказано, як пережив смерть коханої Сергій. Думаю, що тут на зіставленнях із долею Сашка можна було зробити роман ще більш вдалим.

У «Тому, що ти є» Дара Корній також порушує проблему хвороби, зокрема божевілля. Божеволіє вбивця-Сигізмунд, накладаючи на себе руки в психлікарні. До цього ж закладу час від часу потрапляє його дружина. Але найголовніше – позбувається розуму головний герой Сашко. Велика туга за померлою коханою призводить чоловіка до розщеплення свідомості. Він живе в палаті божевільні й має сни про те, що вони з Оксанкою разом, що у них є син. Олександр не знає, де справжнє життя: вві сні чи в лікарні? Йому здається, що божевільня – то його сон, а насправді він щасливий зі своєю Оксанкою… Хвороба чи щастя? – ставить питання Дара Корній. І кожен читач по-своєму на нього відповідає.

У романі «Зірка для тебе» любов теж перемежовується зі смертю. З початку твору ми зустрічаємо смерть головної героїні: вагітна жінка помирає від недбалості лікаря. Головний герой Сергій, її чоловік, вбиває горе-медика. Більшу частину твору приймається саме така художня правда. Потім читач дізнається, що Сергій перебував у комі і йому все наснилося. Дружина жива, народила й виховує хлопчика. Кома – грань між життям і смертю, у цьому стані чоловік перебуває рік. Тут проявляється любов дружини до нього: вона, бажаючи вивести коханого із цього підвішеного стану, читає свої щоденники. З них ми дізнаємося про життя героїні до знайомства з майбутнім чоловіком. Смерть у цьому творі не має влади над людьми – вона відступає. Кохання перемагає смерть. Сергій виходить із коми.

Неабиякою історією, що стосується проблеми життя, кохання і смерті, є історія мецената Василя Григоровича. Під час сповіді головній героїні Зоряні чоловік розкриває найбільшу таємницю й найбільший біль свого життя. Він показує дівчині руки, які вміють не тільки пестити жінку, а й вбивати. Його кохання більше схоже на пристрасть, яка затьмарює свідомість і призводить до жахливих учинків. Василь убиває чоловіка жінки, яку він «кохає». Почуття доводить його до божевілля, він ладен зґвалтувати «кохану», але втримується від цього. Одного фатального дня він приходить до жінки. Із розмови вона робить висновок, що це Василь убив її коханого чоловіка. А потім у вирі подій сама помирає від самогубства… Залишається хлопчик – плід любові двох жахливо померлих людей. Цим хлопчиком є Сергій – головний герой твору. А жінку звали Зоряною – так само, як і головну героїню роману.

Письменниця вдається до фантастичних елементів, переплітаючи життя і смерть. У маренні головного героя Сергія Руфіна (вона ж Рая) живе самотньо в Криму після смерті коханого чоловіка. У реальному житті все навпаки: чоловік нещодавно поховав дружину. Спочатку ми дізнаємося про смерть головної героїні, а наприкінці твору усвідомлюємо, що це герой тримається на волосинці від смерті протягом довгого часу. Дара Корній грається з часом і простором. Найбільшою загадкою твору стає остання глава, в якій Сергій дізнається, що те, що він бачив у Криму під час коми, існує насправді. Яким чином герой міг знати людей, місцевість, особливості життя того місця, де раніше не був? Чи то душа його блукала, коли сам він був у комі? Чи хтось (але хто?) йому це розповів, коли він лежав без свідомості? Загадка для кмітливого читача.

Яке ж кохання у «Зірці для тебе»? У головній лінії роману – щире, сильне і… щасливе. Твір закінчується на мажорній ноті – щасливе подружжя продовжує жити й радіти життю. А що спочатку? Сергій рятує Зоряну від її жахливого існування. В минулому повія, вона, будучи сама зіркою, не вірить, що і для неї запалилася щаслива зоря – хтось покохав її. На першому побаченні герой не засуджує, не прагне з’ясувати причини гріхопадіння дівчини. Він лишень накидає маринарку їй на плечі, бере за руку. Хлопець питає Зоряну: «Ти хочеш стати частинкою мого життя? Ти хочеш бути моєю Зіркою?».

Що ж стосується життя, то воно різне в усіх героїв – і головних, і другорядних. Важливим аспектом, що стосується буття-існування, є проблема самореалізації. Для Сергія – це насамперед зацікавленість зоряним небом, що виникла ще з дитинства. Живучи в дитячому будинку, хлопчик, коли всі поснули, підходив до вікна й дивився на зорі. Скільки потрібно було витратити сил і часу, щоб його захоплення стало професією. Тут проблема самореалізації перетинається з проблемою наполегливості: сирота-безхатченко завдяки сумлінній праці та любові чужих людей, вибивається в люди, стає астрономом. Це коштувало немалих зусиль. Самореалізація Зоряни – це поезія: написання поетичних творів та декламація їх на літературних зібраннях. Її, колишню повію, тут не поважають і не сприймають, а вона все одно приходить і читає. Вірші ж дійсно вартісні: «Хай сніг впаде. Бо вибухне душа! Її замордували дні вулканні. І білій тиші білого вірша напишеш ти просвітлено. О панно…». Сергій був одним із багатьох, хто зміг розгледіти за лаштунками ненайкращого способу життя справжній талант.

Цікавою з точки зору життя є проблема сили духу, що виявляється в стійкості перед життєвими труднощами. Дотичною до неї є проблема вибору. Чому Зоряна стає повією? Чи від того, що ніде взяти гроші на ліки хворому татові? Чи тому, що була збезчещена «меценатом» Василем Григоровичем і пішла під укіс? Тяжке життя змушує людину робити відчайдушні кроки. Але Зоряна так довго не витримує – вона добровільно кидає «найдавнішу професію» ще до знайомства із Сергієм.

У творі «Зірка для тебе», як і в «Тому, що ти є», своя символіка. Зоряна – зірка, вона зустрічає своє кохання – лічозора, хлопця, закоханого в зірки. Слово лічозір також набуває символічного значення. Це не тільки залюблений у зоряне небо чоловік, так називали безхатченків, а Сергій – безпритульний сирота, якому доля дарує милість – людей, які за нього турбуються. Зоряна-дружина, Зоряна-матір і зоряне небо… Ось так зірки стали супутницями чоловіка протягом усього його життя.

Символічним є образ крука, який у маренні Сергія стає йому другом. Він навідується, супроводжує, сідає на плече. Крук, у загальному розумінні, є символом смерті, лиха, поганих новин. Але авторка переосмислює його. Образ крука у творі стає символом дружби, розради. Також його можна сприймати як символ самотності: у маренні Сергій живе в Криму один, а крук частенько до нього навідується. Самотній чоловік і самотній птах. Ось так одночасно крук стає символом й одинокості, й дружби.

У романі «Тому, що ти є» таким же символом дружби стає пес. Дворовий собака супроводжує Олександра повсюди. Це він приводить головного героя на міст Скупого кохання, де замерзає його любов – Оксана. Таким чином на рівні символіки обидва романи стають спорідненими.

Дуже цікаві з точки зору життя релігійні погляди Дари Корній. З одного боку у творі «Зірка для тебе» Зоряна молиться в православному храмі за хворого чоловіка, спілкується зі священиком. Бабуся Ніна пропонує подарувати молитовник Сергієві. «Тільки треба вірити, вірити інколи і в людей, сотворених помислом Господнім. Буває і таке, що в душах зашкарублих, можливо випадково, прокидається саме ця Господня сутність, бо сотворені ми таки на подобу Божу…» – лунає зі сторінок «Тому, що ти є» християнська думка, а ще «Молився безупинно у церкві, вдома, в лікарняній капличці, просив забрати його, але залишити її». А з іншого боку у тому ж «Тому, що ти є» з’являється Числобог, цитати з Велесової книги, і ми знаємо з інших творів («Гонихмарник», «Петрусь химородник»), що авторка звертається до пантеону язичницьких слов’янських богів.

Та як би там не було, кохання, хвороба, життя і смерть в романах виписані Дарою Корній цікаво, свіжо, незвично. Твори читаються легко, на одному диханні. Тож побажаємо письменниці нових творчих звершень, а також здоров’я і любові.