Re: цензії

20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла
10.11.2024|Євгенія Юрченко
І дивитися в приціл сльози планета

Re:цензії

30.12.2015|09:37|Микола Петращук

Погляд на українсько-російський конфлікт француза-інтелектуала

Антуан Аржаковський. Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке. Погляд з Європи. – Х.: Віват, 2015. – 256 с.

Спершу хотілося б кілька слів сказати про автора книжки. Антуан Аржаковський французький історик, філософ та богослов, колишній директор інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету. Свого часу він працював в групі по вивченню російської еміграції при Інституті слов’янознавства в Парижі. Відповідно, він не тільки чоловік з європейською освітою, але й той хто знає Україну та Росію не тільки в сучасності, але й через призму історичних взаємин. Останні події, що відбулися на території нашої держави підштовхнули його до написання книжки «Розбрат України з Росією: Стратегія виходу з піке. Погляд з Європи», український переклад якої опублікувало видавництво «Віват».

Загалом, публіцистичний текст поділено на вступ, передмову, сім доволі великих за обсягом розділів, що в свою чергу поділені на менші підрозділи, та висновок.  В книжці багато зносок з поясненнями та посиланнями на згадані книжки, чи інтернет-сайти де були опубліковані матеріали, що доповнюють чи пояснюють основний текст.

Вже у вступі Аржаковський відзначає «мізерну кількість у всьому світі збалансованих і всеохоплюючих аналізів на тему російсько-української війни». Тут же він зізнається: «я хотів, щоб ця книжка була перекладена російською, оскільки я переконаний, що саме російський народ найбільш постраждає в результаті нинішнього конфлікту. Але російський народ, якому подають чимдалі менше достовірної інформації, ніяк не може зрозуміти, з одного боку, що його уряд розв’язав справжню війну проти України (лише незначна частина російського населення сприймає конфлікт з Україною як результат агресії Росії), а з другого – що це саме його відповідальність: вимагати від своїх керівників змінити політику щодо країн «близького зарубіжжя»».

У першому розділі автор прагне вникнути в причини того, що відбувається між Україною та Росією та акцентує увагу на тому, що «в Україні демонструють становлення держави-нації особливого типу – держави особистостей – носіїв двох культур. Ця оригінальна форма держави підписала вирок неімперіалістичному проекту Путіна».

В другому розділі Аржаковський прагне розібратися в міфологічних та богословсько-політичних аспектах на яких ґрунтуються погляди сторін-опонентів та звертає увагу на те, що «як українці не знають історію Росії як спадкоємиці Русі, так і росіяни не знають історію України як тієї ж спадкоємиці Київської Русі» та, «що Україна – це дуже давня нація, яка намагається ось уже понад чотири століття з динамікою, яку сучасні  психологи назвали б пластичною, відтворити свою колишню єдність, міфологізовану єдність часів Київської Русі».

Третій розділ автор присвятив інформаційній війні та засобам російської пропаганди. Він говорить, що «Російське телебачення фабрикує події, не рахуючись навіть з тим, що компрометуюча інформація зовсім неправдоподібна» та робить спробу розібратися чи можна довіряти російській «інформації».

Четвертий розділ книжки описує події в Україні з листопада 2013 по лютий 2014 року. Аржаковський звертає увагу читача на те, що «Революція Гідності мала чотири етапи: повстання, гнів, боротьба і, нарешті, перемога» та розповідає про них. Він говорить, що «українська революція багато в чому нагадує французьку» та не минає увагою зближення католицьких, протестантських і православних церков під час повстання.

У п’ятому розділі автор захоплюється постаттю Арсена Яценюка та робить спроби проаналізувати роботу уряду під його керівництвом. «Важко собі уявити, як було новому уряду братися за роботу в таких катастрофічних умовах – в умовах неоголошеної агресії з боку Росії, в умовах тиску радикально налаштованих протестувальників з Майдану, адже за роки бюрократії і тоталітаризму в народу майже не залишилося довіри до політиків» співчуває Аржаковський.

Шостий розділ присвячено кремлівській міфології. В ньому автор говорить про те, що «час усвідомити, що війна повернулася до Європи» та звертає увагу на міфологічність російського геополітичного проекту під назвою «Євразійський Союз».

В сьомому розділі Аржаковський акцентує увагу на агресії Росії проти Україні в 2014 році й анексії  Криму не зважаючи на гарантії захисту суверенітету її кордонів взамін на ядерне озброєння та відзначає, що східна Україна не хоче інтегруватися до Росії.

У висновку автор спробував вказати які кроки потрібно зробити для мирного примирення конфлікту, як з українського та російського боків, так і з боку міжнародної спільноти.

Аржаковський критикує концепцію Семюеля Хантінгтона про «теорію зіткнення цивілізацій» згідно якої Україна має розпастися на дві частини – західна, що сповідує католицизм, приєднатися до Європи, а східна, в більшості своїй православна, до Росії, хоча й відзначає, що «Хантінгтон був правий, намагаючись повернути «релігійний аспект» у політичний аналіз». Окрім того, Україна Аржаковському бачиться країною двомовною, двокультурною, екуменічною і в цьому він вбачає її принципову відмінність від інших європейських держав.

Звичайно, книжка є дещо кон’юнктурною  та не дає чітких порад щодо покращення складних взаємин України зі східним сусідом, хоча й цікаво, що події сучасності автор розглядає не тільки через призму історії, але й богослов’я.  Слід розуміти, що автор в першу чергу орієнтувався на читача з західної Європи, зокрема на французів. Тому й не дивно, що саме у Франції «Розбрат України з Росією» відзначили премією Григорія Орлика.

Книжка надрукована на білому папері та оформлена в якісну тверду обкладинку. Текст надрукований приємним для читання шрифтом. Та, на жаль, в самому тексті міститься доволі багато одруківок – враження, що видання терміново готували до друку.

Загалом, тішить, що європейці не залишаються байдужими до того, що відбувається в нашій державі. Окрім того, погляд з боку на події в Україні, дуже потрібний. Та наскільки цей погляд об’єктивний і вдалий залишимо судити читачу.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери