Мода на жіночі серіали штибу «Величне століття» породило у мене бажання більш детально вивчити історію нашої «землячки» Роксолани. Дійсно, цікава постать. Завжди захоплювалася сильними та розумними жінками… А тут ще й поталанило поїхати до загадкової Туреччини, де всі з повагою ставляться до могутньої султанші. Так, особистість і справді неординарна, але читати Загребельного мені стало нудно, тож я вирішила взяти із собою у дорогу щось більш легко написане. Книг багато та всі манять з вітрин книжкових магазинів, почитала трошки анотацій, що написані позаду книжок. Вибір пав на книгу Тимура та Олени Литовченко «Кинджал проти шаблі».

Прочитала за три дні із задоволенням. Книга написана трошки на «домисленні», але історія, що викладена у ній досить правдоподібна. Оскільки Роксолана, вона ж Хюррем, дійсно багато чого зробила для Туреччини, але майже нічого для України. Ніби якась образа засіла у душі могутньої султанші! І дійсно, свого часу чула пісню про Байду. А автори пояснили, причому по-своєму, чим саме Байда Вишневецький вразив Роксолану! Дійсно, скидається на правду, оскільки історики і досі сперечаються, щодо походження Анастасії Лісовської та її віку. Щось загадкове та невимушене є в романі, а й справді, чому не могло бути так? Адже і Хюррем була жінкою, вона теж мала серце, почуття. А помста часом затьмарює розум, як і сталося!!!

Але суворо засуджувати Роксолану не можна. Адже стільки випробувань та поневірянь, що зазнала ця багатостраждальна жінка, не дай Боже нікому. І якби вона не проявляла характеру, то її просто би прибрали гаремні інтриганки. Адже життя у гаремі було не таким уже і солодким, а навпаки… У книзі досить непогано описані звичаї, що були у гаремі та досить цікаво прописані персонажі. Лише можу уявити, скільки літератури довелося переробити авторам, щоб створити цей шедевр. Скільки дат та цікавих фактів висвітлити. Також теорія про «суперництво» Вишневецьких та Сангушко добре вписалася у сюжет. Містика, але підкріплена фактами. Коротше, якщо коротко – то написано досить цікаво та не зовсім «шаблонно», адже Роксолана зображена більш живою та людяною, має свої мотиви та почуття, як і сам Байда.

Всім, хто цікавиться біографією я рекомендую причитати книгу, можливо вас також зачепить «за живе» і ви проллєте сльозу над останньою главою. Крім того рекомендую прочитати роман працівницям жіночих колективів, знайдете для себе багато чого цікавого: інтриги, «щасливий серпентарій» жіночого колективу, що так і не змінився із роками, тож життя гаремне продовжується. А ще особливу увагу слід звернути режисерам: чому Турція випустила цілих два серіали про Хюррем, а Україна лише один? Пора «оновити» сучасний кінематограф! А у книзі є і сюжет, і загадка, що варта на екранізацію. Також можна почитати перекладачам, раптом хтось захоче перекласти книжку на іншу мову, щоб наша закордонна діаспора могла насолодитися цим романом.

У Туреччині дала почитати іншим туристам, а потім книга пішла «по рукам», та десь заблукала, коли я летіла на рідну неньку. Сподіваюся, що цей невеличкий буккросінг за кордоном буде мати продовження пригоди.