«А все починалося зовсім не банально, не так, як у більшості людей…» Саме так починається одне з оповідань дебютної книги Христини Козловської «Коштовніше за золото». Авторка теж намагається увійти в літературу небанально – книгою екзистенційно-абсурдистської прози. До збірки увійшло п’ять історій про героїв «з очима життєрадісних диваків». І що ще дивніше – вони органічно вростають у цей недивацький світ. Вони ставлять по-дитячому наївні питання: що є коштовнішим за золото («Коштовніше за золото»)? чи можливо, щоб було усе не так, як воно є («Інше життя»)? що таке перемога («Віктор – значить перемога»)? як це, якщо тебе ніяк не звуть («Банківський працівник»)? кого любить кішка? («Квітка»).

І отримують недитячі відповіді. Мабуть, так і має бути. Чи не має? Авторка сама поки що не має відповідей.

Питання – це найцікавіше в їхньому житті. Бо самі герої ще нечіткі та прозорі. Не зовсім характери, не зовсім персонажі. Авторка не завжди розуміє, що вона пише (то у доброму розумінні), тому й герої не завжди знають, що мають робити. У цьому їхній шарм. Вони немов діти, що вчаться ходити і бачити. Тому й озвучують усе, що помічають довкола.

Вони опиняються у будинках із загадковими мешканцями, на станціях, яких не існує. Вони створюють притулки для бездомних тварин на гроші, знайдені у деревах, забувають те, що варто забути, називають котів химерними іменами.

Єдиний недолік – доводиться жити у світі, де цифри важливіші за імена: «Ось так банківський працівник став банківським працівником номер якийсь там. Він зовсім не ображався. Зазвичай працівники такої установи не мають звички ображатися на керівництво, особливо коли йдеться про добробут клієнтів».

Авторка в своїх оповіданнях намагається створити ситуацію нонсенсу, але забуває, що розклавши світ на частинки і перемішавши їх, треба не забути позбирати світ докупи назад. Адже сутність нонсенсу не в безглузді, а в сенсі цього безглуздя.

Але… У них, і у сюжетів, і у героїв, як і у їхньої авторки, ще все попереду. Вони запам’ятовується. І це головне.

А ще Христина Козловська, безперечно, знає, що є коштовнішим за золото.