Час, цей нестримний потяг, усе далі віддаляє нас від ХХ століття, століття воєн, катастроф, науково-технічної та інформаційної революцій. Чим далі ми віддаляємось від нього тим легше переосмислювати та аналізувати тогочасні події. Відповідно, минуле століття цікавить не тільки професійних істориків, але й пересічних наших сучасників.

Письменники теж не оминули злам тисячоліть. Саме тоді, в першому році ХХІ століття відомий чеський поет, письменник та прозаїк Патрик Оуржеднік, на рахунку якого на сьогодні вже 15 опублікованих книг, видав свою восьму книгу –  «Європеана. Коротка історія двадцятого століття», яка до цього часу вже перекладена більш ніж на двадцять мов. Дійшла черга й до України. Варто зауважити, що «Європеана» це перший твір Оуржедніка перекладений українською. Адаптував книгу для україномовного читача Олексій Севрук.

У своїй книзі Оуржеднік розповідає про всі ключові події, що трапилися на протязі минулого сторіччя. Але розповідь не лінійна, рухається по колу, багато речей повторюється по кілька разів. Розповідається в романі про політиків ХХ століття та гоніння на євреїв і меншовартісних ромів та слов’ян, про революції та концтабори, про Свідків Єгови та протестантів, про всі основні ідеї, страхи, мрії та розчарування століття.

Прикметно, що в книзі нема імен. Звісно, читач, що має елементарну освіту, здогадається якого ерцгерцога було вбито в Сараєво чи хто був міністром пропаганди в передвоєнній Німеччині. Але історія постає перед ним, певним чином, безособово, роман урівноважує права своїх головних героїв, що свого часу мали честь грати певну роль на сцені світової історії. Відповідно «Європеана» є доволі незвичною розповіддю про минуле: жорстокі події рівноцінні подіям буденним чи навпаки радісним. Їх поєднує спільне – вони всі проминули. І калейдоскоп картинок, що пропливає перед очима у читача різко змінюється. Автор як фокусник – наперед важко вгадати про яку подію він буде говорити в наступних абзацах.

Цікавим для мешканців пострадянського простору буде й порівняння тоталітарних режимів: радянського та нацистського. Він наголошує, що історики «поділили політичні режими двадцятого століття на три групи, тоталітарні, авторитарні й демократичні. Тоталітарні режими, це були комунізм і нацизм, авторитарними були фашистські й протофашистські диктатури. <…> Комуністи казали, що фашизм і нацизм, це, власне, одне й те саме, хоча більшість істориків з цим не погоджувались». Оуржедніку, на сторінках роману, вдалось в кількох словах порівняти ці режими між собою та звернути увагу на їх основні постулати та недоліки. Не оминає він увагою й диктатуру пролетаріату, радянські концтабори та голодомор.

Порівнює автор і дві світові війни: «Перша світова війна була національною і вітчизняною, і багато людей вірило в патріотизм і в душу народу, і в пам’ятники загиблим воїнам, і ще довго після Другої світової війни, про яку говорили, що це була війна цивілізацій, люди мислили радше категоріями нації, аніж цивілізації».

Звісно, він згадує й про позитивні втілення людського генія: створення психоаналізу, революція в літако- та ракетобудуванні, космонавтика. Та нагадує, що на жаль не всі ці ідеї були втілені виключно для добра, але й на нищення.

«Європеана» цікаво стилістично оформлена – чи не на кожній сторінці є короткі маргіналії, що концентрують увагу читача на певній думці чи фразі. Книга читається, незважаючи на часом нелегкі теми, авторські експерименти з письмом та структурою оповіді, напрочуд легко. Стиль письма та якісний переклад дозволяють читачеві захопитися та не відриваючись за один присіст поглинути всю інформацію, що в ній міститься.

Книга буде цікава не тільки тим хто хоче сформувати уявлення про ХХ століття, але й інтелектуалам, що прагнуть переосмислити події, перемоги та, в першу чергу, помилки минулого і не допустити їх повторення в майбутньому.