
Re: цензії
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
- 17.06.2022|Тетяна Дігай, ТернопільДиво в тому, що життя, попри все, триває
- 10.06.2022|Михайло ЖайворонЛакмусовий індикатор моралі та ученості
- 24.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковецьВшанування Максима Левіна в поетичних кольорах Василя Зима
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
Видавничі новинки
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Гаврилишин, Роман Чорненький, Ярема Кваснюк. «Військові некрополі Станиславова–Івано-Франківська (1809-2020)»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Адресовано підліткам
Антон Санченко. Левантійські канікули. – К. : Темпора, 2014. – 312 с.
У підлітковому віці хлопчики часто мріють про море. Причому в тих, кому не поталанило народитися у приморських містах, ці мрії часто-густо живляться мистецтвом: саме з фільмів і книжок взнають вони про моря й океани, про далекі морські походи й ризиковані експедиції, про мирні судна й військові кораблі, а потім пристрасно мріють про дальні мандрівки й нечувані пригоди. А різні морські слівця: "галс", "гюйс", "грот", "бізань", "стаксель" — видаються їм найчарівнішою музикою в світі.
Героям повісті Антона Санченка "Левантійські канікули" Денисові Мамуту й Сергієві Ватаманюку, звичайним школярам, котрі теж марили про дальні плавання, поталанило: під час літніх канікул вони потрапляють на справжнє судно класу "ріка-море" практикантами (весь екіпаж називає їх "кадетами") й вирушають у рейс. Їхнє судно з Дніпра виходить у Чорне море, йде до Туреччини, потім опиняється в Азовському морі, знову в Чорному, проходить проливи, Егейське та Іонічне моря й опиняється в Адріатиці. Тут корабель разом із екіпажем втрапляє до такої халепи, що капітан приймає рішення рятуватися втечею — без грошей і документів. На зворотному шляху зненацька вся команда непритомніє в результаті важкого захворювання, і друзям нічого не залишається, як прийняти командування величезним сухогрузом-контейнеровозом "Таврія" й спробувати привести його у найближчий вітчизняний порт, при тому намагаючись лікувати членів екіпажу. Хотіли пригод — будь ласка. І, попри всі негаразди, кінець кінцем мандри завершаться успішно.
Взагалі-то словники пропонують називати такі судна "суховантажами", "суховозами", а деякі їхні різновиди — балкерами, але автор, у не такому вже далекому минулому — професійний моряк, уперто дотримується терміну "сухогруз", маючи на це якісь свої професійні резони, і читачеві доведеться з тим змиритися. Морської термінології в книзі зустрінеться чимало, — без неї не обійтись , розповідаючи про плавання, — але автор вводить її поступово: наприкінці кожного розділу наводиться фрагмент записника Дениса, куди новоявлений кадет занотовує всі морські слівця, котрі взнав за день та їхні тлумачення, а разом із героєм їх починає розуміти та запам´ятовує й читач. Звісно, ані галсів, ані стакселів там немає, бо не на вітрильнику ж пливуть друзі, а от схеми зав´язування найпоширеніших морських вузлів — є, і навчитись їх в´язати зуміє практично кожен.
Уже сама назва повісті — "Левантійські канікули" — дає зрозуміти читачеві, що події відбуватимуться в Східному Середземномор´ї, бо назва Левант, поширена в Європі з ХV століття, походить з давньої французької й означає країни басейну Середземного моря. що лежать на Схід від Італії. Сам твір має практично всі ознаки пригодницької літератури: є позитивні герої та злодій, низка гострих ситуацій, що змінюють одно одну, події відбуваються в різних морях та різних країнах. Хіба що злодій, чиї дії призводять до критичних наслідків, є персонажем другого плану, і виглядає, чесно кажучи, не так підступним чи підлим, як комічним , а іноді навіть і недостатньо прописаним, пласким та схематичним. Чи, може, герої, не маючи достатнього життєвого досвіду й сприймаючи його другорядною фігурою, не розгледіли в ньому пропащого негідника?
Композиція повісті лінійна, всі події описані в хронологічному порядку, як і відбуваються — від знайомства до завершення пригоди. Оповідь прикрашена різними морськими історіями та цілою купою інформації про моря: про течії, країни, що лежать на узбережжях чи були там колись, як от Боспорське царство, про судна й розпорядок на них: де знаходиться бак, що таке рей і скільки триває вахта стернового. Усе це не здається надмірним: читач разом із героями занурюється в світ мореплавців і взнає багато нового. Вводячи героїв та читачів у курс морської справи, автор вдається до відступів від оповіді, як правило — дуже доречних, от хіба що історія легендарного капітана Соляника видається занадто дорослою для цієї книжки, але, з іншого боку, хіба залишилися табу в часи тотального Інтернету? Місцями текст делікатно перегукується з іншими творами: то зі старим фільмом про золотий годинник капітана Енріке, то з класичним "П´ятнадцятирічним капітаном", інколи — з комічним романом "Ай гоу ту Хайфа!", але зовсім трішечки, не впадаючи в епігонство чи просте наслідування.
Єдине, що викликало дискомфорт, — недостатньо прописаний епізод, коли хлопці героїчно вирішують проблеми: самотужки кермують судном і рятують хвору команду; триває це кілька днів, а в автора опис вийшов поспішним начерком. Хоча це — кульмінація повісті, й напругу в читача варто було би потримати.
Герої повісті — звичайні на перший погляд школярі, досить далекі від уявного ідеалу: можуть і побитися, і нахуліганити, й навіть, коли за бійку викличуть до школи батька, привести абсолютно сторонню людину! Та, опинившись на судні в команді дорослих моряків, вони проявили себе досить гідно, старанно пізнаючи морську справу, хоча, без "залетів", в тому числі — зарубіжних, звісно, не обійшлося...
Стиль автора вільний та розкутий, повість читається легко, на одному диханні. А.Санченко не переобтяжує текст громіздкими й складними синтаксичними конструкціями, пише просто й дотепно, і це йде повісті на користь.
Колись було заведено позначати цільову аудиторію книги: "для молодшого шкільного віку", "для середнього"... "Левантійські канікули" А.Санченка адресовані підліткам і, цілком ймовірно, будуть читачеві цієї вікової категорії дуже цікавими: пригоди-то відбуваються не хтозна коли у Середньовіччі, а в наш час і з хлопчиками, схожих на котрих повно і в класі, й у дворі! А це означає, що і на читача може щось таке цікаве чекати.
Спробу автора книг для дорослого кола читання Антона Санченка написати книгу для підлітків варто визнати вдалою. Саме такої літератури для підлітків зараз і бракує: написаної легко, цікаво, зі знанням справи; котра без зайвої нав´язливої дидактики вчить читача бути розумним, порядним і сміливим. Гадається, хлопчикам варто читати такі книжки. У всякому разі, своєму онукові-підлітку автор цих рядків "Левантійські канікули" А.Санченка вже придбав.
Додаткові матеріали
- Антон Санченко. «Левантійські канікули»
- "Левантійські канікули": пригода, в яку важко повірити
- Антон Санченко: треба цінувати життя без пригод
- Листопадове читання для майже дорослих
- «В Україні існують паралельні літературні світи»
- Валентина Захабура: «Слідкую за улюбленими авторами – чатую на новенькі книжки»
Коментарі
Останні події
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня
- 07.06.2022|17:11Помер автор бестселерів «Москва ординська» та «Країна Моксель, або Московія»
- 07.06.2022|15:28Український ПЕН розпочинає третій сезон проєкту "Мереживо"